Слово на поминках у пошану св. п. Патріярха Йосифа Сліпого в Римі 13 вересня 1984 року

Ваше Блаженство,
Високопреосвященніші і Високопреосвященні Владики, Духовні Отці, Сестри, Пані й Панове!

В імені Закордонного Представництва Української Головної Визвольної Ради складаю глибокий поклін Покійному Патріярхові Йосифові, людині, яка завдяки своєму інтелектові, своїй візії, своїй відвазі, своїй залізній самодисципліні, своєму патріотизмові та жертвенності у службі народові, стала найвидатнішим українцем нашої доби. А в діяннях та історії Української Католицької Церкви цей Муж Провидіння створив нову епоху.

Я хочу зокрема підкреслити глибоку символіку пов’язання в особі Патріярха Йосифа долі українського народу та його прадідівської віри. Тут він йшов по слідах свого безсмертного попередника, Слуги Божого Андрея.

Сорок років тому наші брати й сестри на рідних землях і наша Церква стали перед вирішальним іспитом — бути чи не бути — і цей іспит склали бездоганно. В обличчі більшовицької навали не вгнулися учасники підпільної і повстанської боротьби ОУН, УПА та УГВР, і цій навалі мужньо протиставилася ієрархія Української Католицької Церкви з архиєпископом і митрополитом Йосифом Сліпим у проводі. Одні й другі спільно ділили долю в радянських тюрмах і концтаборах, одні й другі там завойовували собі пошану й признання чужинців. Своєю мужньою поставою супроти ворога Покійний Патріярх перекреслив нелегальний акт т. зв. ліквідації Української Католицької Церкви на батьківщині.

А за останні два десятиріччя на Заході Патріярх Йосиф провів боротьбу за тривалі духові, правні та матеріяльні основи існування й росту Української Католицької Церкви та її патріярхальної структури в рамках Вселенської Церкви та вивів проблему нашої Церкви на міжнародній форум.

Водночас цей український вчений і провідник народу поставив на сторожі наших прав науку й духову культуру, а з другого боку — громадську мужність, наполегливість, витривалість, розсудок і справжній патріотизм. Цим він дав нам вказівки того, що далі робити.

Хай Всевишній дозволить їх Блаженству Патріярхові Мирославу, всій нашій ієрархії, духовним отцям і сестрам, і нам, вірним, гідно, у братському єднанні й послідовно продовжувати історичне діло великого сина українського народу.