Слово отця Архимандрита Любомира Гузара, Протосинкела Львівської Архиєпархії, виголошене в імені Львівського архиєпархіяльного Крилосу, в залі УКУ 26 травня 1985 р.

Ваше Блаженство, Еміненціє, Преосвященні Владики, Всесвітліші і Високопреподобні Отці, Преподобні Сестри, Шановні Гості!

Нашого Блаженнішого Владику привітали сьогодні від Римської Курії, привітали від усіх українців, розсипаних по цілому світі, які присутні тут в особах своїх Достойних Архипастирів. Дозвольте мені привітати Голову й Отця нашої Церкви як нашого нового Кардинала від тих, які найближчі його серцю, за яких він несе особливу відповідальність. Тут не розходиться про те мале коло його найближчих співробітників, які зібрані у Крилосі Львівської Архиепархії, подібно як і їхній Архиєпископ і Митрополит, знаходяться поза межами батьківщини, далеко від свого властивого осідку. Хочу привітати Вас, Блаженніший наш Отче, від тих тисяч, які на рідних землях, чи розкинені поневолі по безкрайому Совєтському Союзі сьогодні не можуть бути тут особисто присутні. Дозвольте мені бути голосом тих, які примушені мовчати.

Ми зібрані тут при цій святочній трапезі, чи ми, які поселилися у вільних країнах, тішимося тим, що сталося. Ми доцінюємо це велике відзначення, яке припало на Вашу Особу, а через Вас на цілу нашу Українську Католицьку Церкву. Ми глибоко вдячні Святішому Отцеві, що так щиро відчув наші потреби і дав нам таку піддержку в дуже трудних хвилинах існування нашої Церкви. Але ми може не вповні усвідомлюємо собі, що таке відзначення значить для наших братів і сестер, які несуть тепер незменшений тягар переслідувань і упослідження Христа ради. Так мало маємо засобів, щоб їм допомогти, але це не значить, що ми цілком безпорадні. Бо можемо піддержати їх морально, а це серед умов переслідування важніше, як пожива чи лікарство. Вістка про Вашу номінацію і інсталяцію вже напевно дійшла до них. Вони Вас не бачили і не знають особисто, але вони свідомі, що ця Церква, в якій і за яку вони терплять, не забута, не обезголовлена, але має свого голову, має свого рідного батька, має когось, хто за них дбає, молиться, їм всіма силами допомагає. А за ним стоїть і Святіший Отець, наслідник св. Апостола Петра, отже і всі інші помісні Церкви у Вселенській Церкві. Так легко було б зупинитися на тім, що сан Кардинала це велика честь та гідність. У Вашому випадку це також скріплення у святій Вірі для Вашої Пастви.

Барва Кардинальської одежі — це пурпур, символ крови, яку кардинал не відмовляється пролити за Святу Віру. Цієї жертви доля не вимагає від Вас зараз, але її приносять Вам в торжественному дарунку вірні Вашої Львівської Архиепархії, Вашої Галицької Митрополії. Не багато, навіть кардиналів може похвалитися такою паствою, таким людом. І той люд сьогодні молиться за Вас, жертвує за Вас, щоб Ви в своїх молитвах, в своїх трудах, у своїй жертві були йому остоєю, провідником, братом і отцем. їхній привіт для Вас, хоч переданий слабим голосом однієї людини, вимовніший за найкращі слова; їхній подарок для Вас в сьогоднішній торжественний день — невидимий для тілесного ока, але тим не менше сердечний і цінний. На многі і благі літа, наш Блаженніший Отче і Владико!

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>