Слово Папи Івана Павла ІІ

Високодостойний Владико Кардинале,
Достойні Брати в єпископстві!

По восьми місяцях, що проминули від останньої нашої зустрічі, мило нам знову привітати Вас в Римі, близько гробу св. Петра і гробу св. Йосафата, Архиєпископа Полоцького.

Ця наша зустріч відбулась в минулому місяці червні по п’ятдесяти роках терпінь Церкви на Україні, що хоч і дуже обезсилена, то все ж жива і динамічна вийшла з катакомб. Була вона також важна з того мотиву, що це вперше у Вашім історичнім бутті зібралися довкруги особи Наступника св. Петра всі українські Єпископи як з України, так і з широкої діяспори в світі.

З Вашим поворотом до єпископських станиць та до Ваших священиків і вірних, Ви могли представити їм усю мою живу журбу батька і пастиря Вселенської Церкви. Справді, ця Апостольська Столиця ніколи не перестала проявляти свого живого зацікавлення в користь Католицької Церкви візантійсько-українського обряду, нищена за останнє півстоліття. Треба справді дякувати Богові за те, що сподобив нас бачити увінчаними наші змагання за обнову Ваших громад. В останньому часі було можливо відновити єпархії латинського обряду на Україні і за це наша вдячність Богові є ще більша.

На особливу увагу нині заслуговує ще й згадка про ту подію, яка сталась в часі останнього Синоду Єпископів тут, в Римі, в місяці жовтні. Під час цього Збору було проголошення Кодексу Канонів Східніх Церков, що увійде в життя з днем 1 жовтня 1991 року. Ця Книга Законів є даром і поміччю для життя і розвою всіх Східніх Церков. Бо великим бажанням цього Апостольського Престолу є, щоб Церква на Україні процвітала та новою апостольською силою виконувала доручену їй місію (Пор. О.Ц., 1).

Нинішній Синод української Ієрархії, скликаний ще і тим разом поза межами Галицької церковної области, мав у першу чергу важливе завдання представити Вселенському Архиєреєві деякі предложення для пастирської управи важливих церковних округ.

Ваша журба і дбайливість за добро і зріст усіх Епархій і цілої Церкви на Україні і на поселеннях лучиться з нашою журбою, щоб процвітала все більше та Церква, що зродилась через хрещення Київської Руси й яка саме тепер увійшла в друге Тисячоліття свого життя.

Достойні Брати в Єпископстві! В цій важній історичній хвилині звертаю до Вас слово і напоумлення Апостола народів: «Поводьтеся достойно покликання, яким вас візвано, в повноті покори і лагідности, з довготерпеливістю, терплячи один одного в любові, стараючися зберігати єдність духа зв’язком миру. Одне бо тіло, один дух, айв одній надії вашого покликання, яким ви були візвані. Один Господь, одна віра, одне хрещення. Один Бог і Отець усіх, що над усіма і через усіх і в усіх» (Еф. 4, 1-6).

Нехай ця братня наша зустріч скріпить надію на розквіт Церкви візантійсько-українського обряду на більшу славу Божу і на добро душ.

На завдаток найбагатшого Божого благословеня уділяємо з цілого серця Вам і Вашим вірним, а зосібна священикам, монахам і монахиням, наше Апостольське Благословення.