Слово Папи Павла VI на аудієнції, дня 13 грудня 1976

(З Ль Оссерваторе Романо)

Дорогі Браття в Христі!

Слухаючи Вас, Достойний Кардинале, і слухаючи із Вами єпископів, відповідальних за українські спільноти, Ми відчуваємо особлившу радість. Так, смиренний наступник Петра є зворушений, приймаючи заяву прив’язання, яке в особливий спосіб переходить понад його особу і йде на Римську Апостольську Столицю, якій українці-католики дали докази вірности, так численні і часто героїчні. Чи ж мощі св. Йосафата, так почитані в базиліці св. Петра у Ватикані, не є дорогоцінним символом цього?

Спасибі за Вашу братню візиту! Дозвольте Нам також висловити Вам нашу глибоку і постійну прихильність. Вона простягається на всі розсіяні спільноти Української Церкви, їхня історія, така бурхлива, і їхнє терпіння — таке шляхотне, завжди мають місце в нашій пам’яті та в нашій молитві. Ми Вас просимо — ці глибокі почування нашого серця відобразити між Вашими епархіяльними вірними, як також наші найкращі заохочення — дати свідчення Христові слідами Ваших предків у вірі.

Дозвольте Нам також, з цілим респектом, який належиться особам, вказати перед Вами на недостачу деяких українських сільнот та їхніх пастирів. Ми хочемо говорити про очікування патріяршого титулу, на який у теперішній конюнктурі Римська Столиця не бачить можливости згодитися. Ми вже мали нагоду дати пізнати нашу думку в цьому предметі. Але, що трапляється, принайменше в деяких середовищах, що це становище пояснюється, як нерозуміння Апостольської Столиці стосовно аспірацій українців-католиків, зрештою так досвідчуваних. Ви, Дорогі Браття в єпископаті, Ви знаєте, що існують норми щодо титулу патріярха. Ви так само знаєте, що умовини, незалежні від цієї Апостольської Столиці направду перешкаджають погодитися на прохання, яке вже багато разів предложене. Ось чому Св. Столиця притримується дуже мудрої лінії поступування, І то — вірте це справді — в найбільшім інтересі самої Української Католицької Церкви. Так само, і це з повним довірям, яке ми маємо у Вашій вірі і Вашій любові до Столиці Петра, Ми Вас і Ваших дорогих вірних гаряче напоминаємо великодушно притримуватися приписів обов’язуючих законів. Таке взірцеве послушенство не тільки не пошкодить у нічому справі Вашої Церкви, але, навпаки, воно буде гарантувати тепер і на будуче так цінну єдність народу, повіреного Вашій пастирській дбайливості, і воно дозволить Вам присвятити всі Ваші апостольські зусилля для утвердження і росту віри, чого так дуже вимагають існуючі умови нашої епохи.

Зрештою, вияви пошани, які Св. Столиця дала і завжди дає Кардиналові Сліпому, ясно вказують на духовний зв’язок особливої любови і солідарність, які тісно зв’язують Римську Церкву і цю Апостольську Столицю з Українською Католицькою Церквою. Особиста участь Нашого Незабутнього Попередника, Папи Йоана XXIII у звільненні Митрополита Сліпого, прийняття, застережене для нього в Нашому Місті-Ватикані, піднесення його до кардинальської гідности і пильне зацікавлення, яке Ми маємо супроти так визначного члена Св. Колегії, все те хіба найкраще говорить про місце, наскрізь особливе, яке признаємо, у шановній Особі Кардинала, Українській Католицькій Церкві.

Ось чому, Дорогі Браття в Христі, Ми є щасливі, що нині знову можемо Вам дати новий доказ Нашого довір’я і Нашої прихильности, зі щирого серця благаючи для кожного з Вас, для Ваших Братів в єпископаті і для всіх українських католицьких спільнот найобильніших Господніх Благословень.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>