Слово Патріярха Йосифа на закінчення бенкету, виголошене італійською мовою

Ваші Еміненції, Ваші Ексцеленції!
Вельмишановні Гості!

Коли двадцять років тому блаженної пам’яти Іван XXIII стрінув мене після мого визволення, він привітав мене словами з наслідування Христа, про які він роздумував коротко перед тим і які вписав до свого щоденника: «Щаслива година, коли Христос кличе від сліз до радости духа».

Ці самі слова я маю постійно у моїй думці сьогодні, коли пригадую собі, — як у сні — 18 років мого ув’язнення, моє життя в’язня, а опісля хвилину, коли я став на цій вільній землі й знайшовся з тією частиною мойого вільного народу, хоч і розкиненого по світі.

Дякую Всемогучому Богові, коли пригадую цю хвилину радости. Я відновляю вислови моєї живої вдячности доброму Папі Іванові XXIII і знову висловлюю нашу основну і випробувану вірність Петрові — Вселенському Архиєреєві, що щасливо панує, Іванові Павлові II, в руки якого складаю надії та очікування Української Церкви та народу. Висловлюю ці вислови довір’я та надії також всім Найдостойнішим Отцям Кардиналам, Первосвященним Архиєпископам і Єпископам-Амбасадорам та іншим приятелям, які тут присутні, що помагали Святішому Отцеві у його намаганнях прийти з діловою допомогою Українській Церкві та народові.

Дальше Патріярх промовляв по-українському:

До Вас, Преосвященні й Дорогі Владики, зібрані на Священнім Синоді, до якого ми змагалися упродовж цих двадцятьох літ, до Вас, Всечесніші Отці й Преподобні Сестри, до Тебе, Український Народе, ще раз і ще раз завзиваю: БУДЬМО СОБОЮ!

Бережім спадщину великих Отців наших: Іляріона, Клима Смолятича, Йосифа Вельямина Рутського, Петра Могили, Слуги Божого Митрополита Андрея Шептицького і все те, що ми перебрали і мусимо зберегти для грядучих поколінь.

Будьмо об’єднані, бо як сказав до нас покійний Папа Павло Шостий: «Убі конкордія, ібі ет вікторія».

Патріярх закінчив свій виступ знову по-італійському:

Одначе, не можемо забути в цій хвилині радости наших братів і сестер, які там — у нашій поневоленій батьківщині Україні — терплять, боряться за Христа, за Церкву, за папу і так дуже потребують нашої допомоги та піддержки.

Хай це святкування важливої річниці буде підтримкою також для них — мучеників й ісповідників України, щоб і вони могли відчути чим скоріше силу радости в Христі, висловленої у словах «Щаслива година, коли Ісус кличе від сліз до радости духа».

Рим, 8 лютого 1983 р.

+ Йосиф, Патріярх і Кардинал

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>