Слово Патріярха Йосифа під час спільної аудієнції владик у Папи Івана Павла ІІ на закінчення Синоду

Святіший Отче!

Перед Вами Владики Української Католицької Церкви зі своїм Отцем і Главою, що разом в єдності духа, з Вашим Благословенням,закінчили свій Синод тут, у Вічному Місті.

Ми, пастирі Церкви Руси-України, яка в єдності з Петром прийняла християнство тому тисячу років на межі між християнською Европою і поганською Азією, на перехресті доріг, що лучили різні світи. В тій єдності ця Церква із своїм Народом перетривала десять століть серед великих проб і Божих допустів, якими нас Бог гартував, беріг для Своєї слави між народами і напевно для цілі, яку висловив Ваш попередник Папа Урбан Восьмий: «Пер вос, меї Рутені, Орієнтем конвертендум сперо».

Сьогодні ця Церква іде тернистим шляхом мучеництва й ісповідництва, та ось, ми, Владики тієї Церкви, стоїмо перед Вами як свідки тієї Церкви і тієї єдности з Петром; а наш Синод — є доказом нашої праці й пастирського проводу в цій Церкві, що її одна частина бореться в катакомбах за своє існування, а друга — розсипана по цілім майже світі, розвиває її силу серед її дітей, щоб прийти їй з поміччю і зберегти її живучість і її місце на сході Европи.

Наш Синод, отже,— то свідок нашої Церкви в Україні й наша пастирська праця і піклування для єдиної Української Церкви серед помісних Церков одної, святої, апостольської Церкви во главі із Петром.      

Цей наш Священий Синод є видимим висловом єдности усього єпископату Української Церкви. Цей Синод творить одну цілість і єдність з Церквою-Матір’ю в Україні зі своїми дочками-митрополіями, єпархіями і екзархатами на поселеннях. І ми просимо Вас, святіший Отче, в окремий спосіб продовжувати Ваші зусилля в обороні прав і свободи нашої Церкви в Україні, щоби її чада могли вільно ісповідувати Бога у вірі своїх Батьків.

Приносимо радість нашу, Святіший Отче, і радість нашого Народу, що трудились ми з поміччю Святого Духа з єдиною метою — за добро Української Церкви і Народу.

Перед нами, одначе, ще великий шлях та ще більше майбутнє. Ми знаємо про Ваші щирі у нашу користь старання, і ми кріпко віримо, що ці батьківські зусилля Вашої Святости на добро Української Католицької Церкви будуть належно завершені питомим їй устроєм у родині Східніх Католицьких Церков.

Прийміть цю нашу спільну і повну вдячности радість і благословіть Українську Церкву і Нарід, наші праці й нас, його Пастирів.

Благословіть нас, Святіший Отче!

Ватикан, дня 12 лютого 1983 р.

+ Йосиф, Патріярх і Кардинал

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>