Слово Патріярха Йосифа виголошене після торжеств енної Служби Божої і посвячення пропам’ятної таблиці у пам’ять Тараса Чупринки у залі УКУ в Римі

Мої Дорогі!

Коли тому двадцять літ Святіший Отець Іван XXIII вийшов зустрічати мене по моїм виході на волю, він стрінув мене зі словами, які розважав перед тою хвилиною і записав їх у своєму щоденнику. То були слова з «Наслідування Христа»: «Щаслива година, коли Ісус кличе нас від сліз до душевної радости».

Ці слова маю постійно на думці тепер, коли згадую, наче сон, вісімнадцять літ неволі, коли став я на вільну землю, коли опинився між моїм вільним Народом, хоч і на чужині, коли ось згадуємо спільно з подякою перед Богом цю хвилину радости.

Для священика, пастиря властиво не існує в світі ні воля, ні неволя, вигода чи невигода, ні смуток, ні радість, успіхи чи неуспіхи. Христовим свідком треба нам бути у всіх обставинах життя, ці обставини життя дають різні нагоди для проповіді Христа і лише збільшують або зменшують в цім нашім обов’язку, але з труднощами чи без труднощів — ми несемо хвалу Божу перед світом і радісну вістку про Христове спасення і визволення.

Можу разом з великим Христовим апостолом Павлом сказати про цю хвилину визволення тому двадцять літ його словами: «І це певно знаю, що зостанусь і перебуватиму з вами на розвиток вам і радість у вірі, щоб через мене ваша хвала збільшувалась у Христі Ісусі, завдяки моєму поворотові до вас» (Фил. 1, 25-26).

Прийшов я і остався з вами, щоб розвинути працю, потрібну на хвалу Богові в нашім Народі, щоб не тріюмфував ворог, щоб не панував глум над Богом, але щоб ожила правда, воля, справедливість і слава нашого боголюбивого Народу.

Сьогодні старанням нашого вірного вояцтва з Англії ми поблагословили пропам’ятну таблицю на вічне між нами поминання Генерала Тараса Чупринки. Це збільшує наше торжество, бо цим згадуємо того, що з молитвою на устах і навіть з вервицею в руках ставив сміливий спротив тим, що хотіли поневолювати землю Батьків наших. І хоч у п’ятдесятих роках замовкла зброя Української Повстанської Армії, то її воїни не склали добровільно цієї зброї, але жертвою життя і своєю кров’ю вони освятили Українську Землю і стали її добривом та заповітом для майбутніх поколінь, як це мовив і свідченням свого життя утвердив вже сьогодні легендарний Головний Командир УПА — Генерал Тарас Чупринка — Роман Шухевич.

Усім нашим Борцям нехай буде честь і пам’ять з вдячністю, що хотіли нас бачити вільними, і за те дали своє життя.

Не забудьмо згадати всіх тих наших Братів і Сестер, що там в царстві диявола, яке він встиг собі зорганізувати на землі, далі боряться, терплять Христа ради і нашої помочі і єдности з ними потребують.

Нехай ця хвилина буде піддержкою для них в першу чергу, щоб вони відчули теж силу тієї Христової потіхи висловленої Томою Кемпійським: «Щаслива година, коли Ісус кличе нас від сліз до душевної радости».

Благословення Господнє на Вас!

+ Йосиф Патріярх і Кардинал

Рим, Собор Святої Софії
6 лютого 1983

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>