Майдан був співтовариством, як німці кажуть, Gemeinwesen (співтовариство), в якому існували усі структури, потрібні в будь-якій структурованій громаді. Були організовані харчування, прибирання, нічліг, медична служба тощо. І впродовж трьох місяців ці «служби» забезпечували потреби тисяч, сотень тисяч людей. І знаєте, що найцікавіше? Згідно з принципом соціального католицького вчення, там була солідарність, обмін послугами без того, щоб мати надлишок і
зиск. Була праця на загальне добро, а не на партикулярне. Була субсидіарність: багато продуктів жертвували люди, а коли не вистачало чогось, то центральне керівництво Майдану доповнювало нестачу, але не перебирало на себе функцію забезпечення їжею. Усі питання вирішувалися «знизу вгору». До того ж була велика повага одне до одного. Людина була в центрі, бо всі розуміли, що ми є частиною великої боротьби і кожен важливий (принцип персоналізму). Майдан, не усвідомлюючи того, створив громаду на принципах католицького соціального вчення.
Повністю інтерв’ю читайте у паперовому варіанті журналу або електронній версії на сайті jornals.ua
