Свіжий номер

1(501)2024

Час ставати сильнішими

Стати автором

Спільне патріархальне свячене в Нью-Йорку

Як попередніх років, так і цього, заходами управи відділу Українського Патріярхального Товариства в Нью-Йорку у неділю, 24 травня 1992 p., у пообідніх годинах, у залі Українського Народнього Дому відбулось спільне свячене, у якому взяло участь біля ста двадцяти осіб, члени Товариства й запрошені гості. Голова Товариства Микола Галів, відкриваючи спільну трапезу, привітав всечесного о. Лева, ЧСВВ, і преподобного брата монашого чину Студитів Олександра Кіляра та всіх святочно зібраних і підкреслив, що ми зібрались тут на спільне свячене, як ширша родина, якою є Українське Патріярхальне Товариство, щоб в окремий спосіб поділитись і спожити спільно свячене, а що важливіше, при цьому в окремий спосіб осмислити це радісне свято свят, яким є Христове Воскресіння, і знайти себе у ньому. Дякуючи нашим відданим членкиням-паням, які приготовили для нас спільну трапезу, попросив о. Лева посвятити розкладені на столах Божі дари. Після короткого слова о. Лева, який підкреслив, що тепер у нашому княжому городі Львові, у катедрі св. Юра відбувається історичного значення Синод українських католицьких владик з діяспори і батьківщини, які вирішують важливі справи нашої Помісної УКЦеркви, молімось за їх успіх.

Отець Лев посвятив Божі Дари під звуки радісного співу — Христос Воскрес…

У мистецькій частині спільної трапези виступила лавреат всеукраїнського конкурсу співаків Оксана Кровицька, яка при фортепіяновому супроводі лавреата міжнароднього конкурсу піаністів у Парижі Володимира Винницького виконала «Христос Воскрес» і «Алилуя» муз. І. Соневицького, «Ой, у полі» і «Ой, піду я до млина», народні пісні — музика Б. Лятишевського. Володимир Винницький виконав фортепьянове сольо «Прелюдію» у ре-бемоль-мажорі Л. Ревуцького. Наші талановиті мистці з України своїми прекрасними і милозвучними виконаннями перенесли учасників у чарівний світ музики — співу і наповнили залю святочною і молитовною атмосферою. Авдиторія на їх виконання відгукнулась гарячими оплесками.

Святочне вдумливе слово, присвячене Христовому Воскресінню, виголосив Микола Галів. Він своїми думками переніс присутніх у інший світ Божої благовісти, підкреслюючи глибину слів, у яких говориться: «… і тим, що в гробах, життя дарував», звідки випливає зміст нашого дочасного життя. Промовець відмітив, що нам може здаватись, що Христове Воскресення є своєрідним повторенням, але це є своєрідна повторність неповторности і кожний раз відзначатимемо Христове Воскресення відмінно, не так під оглядом зовнішніх атрибутів, як внутрішнього змісту, не як безбатченки. Наша цьогорічна спільна трапеза є відмінною від усіх попередніх. Сьогодні ми є безпосередніми свідками воскресаючої Української Церкви. Наша українська «Велика П’ятниця» тривала довго, довго, але ми сильно вірили, що після страшної бурі невідклично проб’ються сонячні промені і на синьому небі знову буде купатись золоте тепле сонце. В цьому воскресаючому процесі Української Церкви можна і треба бачити і наш, себто Українського Патріярхального Товариства, а в першу чергу св.п. Патріярха Йосифа, вклад праці. З Святоюрської гори у Львові до нас долітають потішаючі вістки, що голос зорганізованого мирянства не залишився голосом у пустелі… Наша Українська Церква і з нею Український Народ успішно пройшли нелегкий тернистий шлях до воскресаючих наших днів… І тільки приходиться згадати євангельську правду, яка нам нагадує, як жінки-мироносиці, що поспішали до гробу Ісуса Христа, турбувались, — а хто нам відсуне важкий камінь від гробу. Так ми турбувались, як воскресне наша Українська Церква, українська держава — хто відсуне «камінь до гробів», до нашого воскресіння… Хто!!! І ось цей празник празників наповняє нас силою віри і радости у Воскреслого Христа, що вказав нам незаперечний, правильний шлях від смерти до життя.

На закінчення голова подякував, називаючи поіменно всіх тих, що трудились, допомагали і жертвували для улаштування цієї спільної трапези. Молитвою закінчено спільне свячене.

М. Г.

Поділитися: