Мов сон, майнули роки за роками,
Я часто лину в минуле думками,
В моє дитинство веселе, зелене,
Таке далеке… І близьке для мене.
Снується ніжно тонка павутина
Моїх далеких споминів весни,
Цвіла і пахла біла черемшина,
Омита щедро каплями роси.
І хоч лютує взимку хуртовина,
Я повертаюсь до тих літніх днів,
Коли то медом пахла конюшина
Й дзвенів над полем жайворонків спів.
Не раз межею йшов я між житами
Із синіми волошками в руці,
А під моїми босими ногами
Цвіли й духмяно пахли чебреці.
Тепер не так вже пахне черемшина,
Ніде нема пахучих чебреців…
Не та сама вже, мабуть, я людина,
Чи, може, інший жайворонків спів?
Коли на серці тужно до безтями,
Я повертаюсь в Хоробрів думками
Й своє дитинство згадую зелене
Таке далеке… І близьке для мене…
Поділитися:
