Студитська родина росте

(УПБ. Рим) — Українська студитська монаша родина в Україні і поза Україною росте! Не зважаючи на так звану сьогодні кризу духовних покликань, за останніх десять років відновлене на чужині Патріярхом Йосифом студитське монашество збільшилось уже на кількох молодих членів.

У неділю, 23 лютого 1986 p., у манастирі «Студіон» біля Риму прийняв малу схиму брат Олександер Кіляр.

Цей давній монаший чин, званий також «ангельський образ», — це акт, яким монах по довгій пробі й практиці монашого життя в молитві, праці, покаянні й спільному манастирському житті цілковито залишає світ, вмирає для нього і вибирає повне життя в Христі, вибирає повне життя духа, присмирюючи плоть і всі житейські мудрування, щоб провадити, як говориться в літургії, — ангелоподобне житіє. У нас на Україні цей чин малої схими (під впливом латинства у нашій Церкві називали цей обряд «професією» або складенням обітів) запровадив св. Теодосій.

У часі Святої Літургії по вході з євангелією брат Олександер в супроводі своїх співбратів і двох ієромонахів увійшов у храм студитської обителі над Альбанським озером, вдаряючи три доземні поклони. Отець Архимандрит Любомир у царських вратах спитав його: «Чого прийшов ти, брате? Чи хочеш виректися світа і всього того, що в світі?». На відповіді згоди вступити в цей спосіб монашого життя о. Архимандрит постриг нового члена своєї монашої родини і дав йому монашу одежу і наче нову духовну зброю, якою монах боротиметься серед своїх монаших подвигів: клобук — шолом спасення, параман — броня правди, чотки-вервиця — меч духовний, хрест — щит оборони перед зазіханням диявола і ін. Це зворушлива церемонія з багатомовним змістом про велику ціль монашого життя — жертви, молитви, самозаперечення і праці для Церкви і народу.

Студитське монашество — це древній наш Устав зі своїми початками в Києві. Потім він заник, і на його місці розвинувся в нас Чин св. Василія Великого з меншими монашими строгостями та з латинськими монашими правилами, зокрема по його єзуїтській реформі в другій половині XIX століття. Коли ж на львівському митрополичому престолі засів Сл.Б. Митрополит Андрей, він відновив цей древній наш монаший Устав Студитів і в короткому часі ця монаша громада почала процвітати, зокрема в своїй монашій обителі в Уневі. Першим її архимандритом став брат Митрополита о. Климентій Шептицький. Друга світова війна і більшовицька навала розбила це велике діло, і кілька монахів-студитів опинилося на чужині, які згодом за поміччю і благословенням Владик Ізидора Борецького заснували свій манастир у Канаді в місті Вудсток. З приходом на волю покійного Патріярха Йосифа, він придбав для них манастир біля Риму і на його заклик відновлену монашу родину збільшили молоді сили. Сьогодні цей манастир е вже малою духовною українською твердинею монашого життя біля Петрового міста.

Треба радіти, як сказав о. Архимандрит у своїй проповіді, що Бог благословить нас новими монашими силами, які ростуть в Україні й на чужині, щоб стрінути наше друге тисячоліття зі сміливими робітниками для Христового виноградника на вільній українській землі.

Брат Олександер — ще уродженець Львова. Виховувався на еміграції в Німеччині, Аргентіні і в США. Після довшого перебування між монахами-студитами біля Риму і в Парагваї, прийняв «ангельський образ» для освячення своєї душі і сповнення свого завдання на славу своєї Церкви і українського народу.

Свіжий номер

5 (492) 2022 OBKLADYNKA_sajt