На цю тему доповідав, 13 вересня 1980 p., в Нью Йорку, на форумі ньюйоркського Відділу Українського Патріярхального Т-ва. голова Крайової Управи Українського Патріярхального Т-ва проф. д-р Богдан І. Лончина з Дітройту. Керуючий вечером Микола Галів попросив присутнього на залі пароха о. д-ра Володимира Ґавліча провести молитву, а опісля привітав численну авдиторію, якій представив прелегента д-ра Богдана Лончину та попросив його виголосити доповідь.
Доповідач до своєї теми доповіді підійшов з певної історичної перспективи, вказуючи в якій ситуації знаходилась наша Церква в далеко минулому, які вона тоді переносила страшні переслідування, але незалежно від цього віра у свої правди серед нашого народу не маліла, а ще більше кріпшала. В дальшому окремо назвав й підкреслив велетні в нашій Церкві Слугу Божого Митрополита Андрея і сучасного нашого Патріярха Йосифа, які своїм умом і неперевершеною працею піднесли високо рівень нашої Церкви Страдниці.
Зрозуміло, що доповідач головну увагу зосередив над проблемами нашої Церкви під сучасну пору, а зокрема період від звільнення нашого Блаженнішого Митрополита Йосифа з 18 літньої каторги в 1963 р. по сьогодні. Звичайно, це є зворотна дата в житті й розвитку нашої УКЦеркви, зокрема тут у діяспорі. З появою у вільному світі Блаженнішого Йосифа, він надає нашій Церкві більше динаміки, вказує нам шлях нашого майбутнього. Його ідеї знайшли широкий відгук, в першу чергу серед широких кіл українського мирянства. Доповідач при цьому називав маркантніші моменти у боротьбі і змаганні нашої Церкви за привернення її історичних прав та піднесення її до гідности патріярхату. На цьому шляху багато чого сталося, що важко було перед тим передбачити. Згадав, як відбувались Архиєпископські Синоди і як їх деякі ватиканські чинники заперечували, а згодом взагалі забороняли нашим владикам збиратись на будьякі наради. Блаженніший Йосиф одержував різні заборони, а навіть йому були заборонили взяти участь у Міжнародному Євхаристійному Конгресі, що відбувався у Філядельфії. Якщо все це взяти до уваги і подивитись на відбутий Надзвичайний Синод то треба сказати, що це є певна зміна і зміна на краще, це є крок вперед. Звичайно, це не є ще все, але є крок в перед. Доповідач провів солідну аналізу Надзвичайного Синоду і всіх подій навколо нього, включно з останніми двома буллями. Доповідач підкреслив, що буллі вийшли поза увагою Папи Івана Павла II, це є ні більше, ні менше робота Римської Курії. При цьому вказав на позитиви й негативи Надзвичайного Синоду. Підкреслив, що де факто ми маємо патріярхат і Патріярха, а де юре маємо верховне архиєпископство. З часом при нашій наполегливій праці одержимо і те, що нашій Церкві належить. В загальному доповідь була дбайливо опрацьована і сперта на різних джерелах. Слухачі нагородили доповідача д-ра Богдана Лончину довгими, довгими оплесками.
Після цього відбулась широка дискусія. В дискусії занимали слово багато осіб. Дискутанти найбільше увагу звертали на відбутий Надзвичайний Синод і буллі. Треба підкреслити, що серед мирян ці події не є ще належно устабілізовані, вони все ще викликають різні, але й застереження. Так численна участь під час доповіді, як виступи в дискусії виявили, що серед вірних нашої Церкви є широке зацікавлення проблемами нашої Церкви, що проблеми Церкви під сучасну пору ще найбільше ворушать думку мирян. Доповідач на всі питання і порушенні думки в дискусії подав вичерпні відповіді. Керуючий вечером М. Галів в імені управи Відділу і присутніх учасників подякував доповідачеві д-рові Богданові Лончині за його цінну і солідно опрацьовану доповідь і молитвою закінчено вечір. Після цього голова д-р Б. Лончина ще мав коротеньку організаційну зустріч з представниками Відділів Українського Патріярхального Т-ва Нью Йорку й околиці Нью Йорку.
