Суть християнства

– Часто ритуали і обряди займають місце віри в житті людини: відбувається підміна понять, але людина навіть цього не зауважує, не розуміє. Як у випадку українців сьогодні – вони вірять чи радше традиційно релігійні? Хто винен, що так склалося?

– Тут варто трішки повернутися до першого питання, бо власне воно нам допоможе розкрити те, що ви запитали зараз. Фарисеї і садукеї звертали увагу на зовнішні речі: як правильно поводитися в Єрусалимському храмі, як правильно продавати голубів, купувати їх, скільки їх потрібно для жертви Богові… У цьому всьому вони зосереджувалися на виключно зовнішніх речах. Цю крайність можна окреслити як обрядовір’я: поза обрядами, ритуалами вони нічого не бачили, вбачали в них сенс віри. Є й друга крайність, у яку потрапляє сучасна людина. Полишаючи зовнішнє (тобто обряд), вона хоче виключно внутрішнього. Мовляв, можна вірити, тихенько розмовляючи з Богом, маючи з Ним особисті стосунки. Мовляв, це тільки моя особиста справа, і ніхто про це не повинен знати; мені не потрібні храми і спільнота – я сам(а) маю такі відносини з Богом, які хочу. Проте правдива дорога християнського життя полягає у тому, щоби ми були закорінені в Христі Спасителі як основі нашого буття, думання, щоденних вчинків. Якщо цього немає, тоді стаються дві згадані крайнощі. Правдивий зміст християнської віри повинен виражатися, бо людина є не тільки внутрішньою, а й зовнішньою – тілесною. Тобто людина потребує символів і знаків. Гармонія є тоді, коли внутрішнє виражається через зовнішнє. Тільки тоді ми правдиво живемо вірою, тільки тоді віра не є теоретичною, а знаходить вираз у нашому житті. Тому наші предки будували чудові храми, якими ми захоплюємося тепер, переписували і друкували книжки для молитви, виготовляли церковні речі, які є пам’ятками церковного мистецтва, малювали ікони, від яких ми у захваті як від неоціненного скарбу Церкви і світової культури. Чому вони це робили? Бо в цьому вони виражали свою віру: це зовнішнє допомагало їм жити і внутрішнім життям.

Повністю інтерв’ю можна прочитати у паперовій версії журналу.