Світильник істини

Джерела до історії Української Католицької Богословської Академії у Львові 1928-1944

Серед низки монументальних видань Українського Католицького Університету ім. Папи Климента в Римі появилися два томи джерел до історії Української Католицької Богословської Академії у Львові під загальним і багатомовним заголовком «Світильник Істини» (в англійській мові — «Де Лайт-Бирер оф Труз»).

Матеріяли зібрав і опрацював д-р Павло Сениця, а до друку їх приготували о. В. Жолкевич, мгр. Я. Чумак та сл. п. Юліян Бескид. Перший том появився в 1973 році, знову другий в 1976 р. Обидва томи великого книжкового формату і начисляють разом 1381 сторінку історичного тексту і джерельного матеріялу. Мистецьке оформлення обкладинки графіка Мирона Левицького та тверда й добірна оправа надає обом книгам імпозантного вигляду. Вступне слово до першого тому написав о. д-р В. Лаба, до другого — мгр. Я. Чумак.

Щоб збагнути, яке значення мала Богословська Академія та яку ролю відіграла вона в новітніх часах, треба було б хоч кількома словами згадати часи «збіднілої Церкви» та «вбогого народу», які запанували на українських землях в 17 та 18 столітті під польською займанщиною. В соціяльному відношенні це була нечувана експлюатація, в культурному — страшенна денаціоналізація, включно з елімінацією рідної мови в церковних проповідях.

Коли Австрія анексувала Галичину в 1772 році, ситуація стала змінюватися на краще, а з тим і Українська Греко-Католицька Церква могла значно вільніше розвиватися. Визначну ролю на початках відіграла «Королівська Греко-Католицька Генераль­на Семінарія» у Відні, що її звали в скороченій і популярній формі «Барбареум». За коротке десятирічне існування з «Барбареуму» вийшло шість єпископів, десять професорів єпархіяльних семінарій чи університетів, вісім ректорів семінарій. «Немає сумніву,— пишуть автори «Світильника Істини»,— що вихованці «Барбареуму» мали посередній чи безпосередній вплив на Маркіяна Шашкевича й «Руську Трійцю» (стор. 1/28)*.

Від 1783 року починає функціонувати Генеральна Духовна Семінарія у Львові, яка була призначена для виховання кандидатів духовного стану не тільки з Галичини, але також із Закарпаття, Хорватії (Крижевська єпархія) та греко-католиків із Семигороду. За кілька років праці семінарія вже начислювала біля 400 студентів. Значить, була велика потреба існування такої семінарії.

Різні фази розвою занотовує історія в рості та розвитку цієї установи. Вершком в її розбудові була Богословська Академія, яка адоптувала в свою схему найкращі взірці високих шкіл на Заході. 22 липня 1929 року Митрополит Андрей видає постанову, в якій читаємо наступне: «У нинішні часи важкі, коли наш нарід упав, знеможений у нерівній боротьбі за своє повне життя… постановили ми… оснувати в нашому Городі Львові високу школу католицької науки нашого східнього обряду, як окрему правну особу — Греко-Католицьку Богословську Академію»… (І, стор. 42-43).

На того рода високе культурне діло відізвалися наукові і політичні кола не тільки українських католиків, але теж православних. Гетьман Павло Скоропадський, творець Української Академії Наук у Києві, писав: «Вітаю відкриття Богословської Академії — діло високої духовної культури і взаємної любови на українських землях». Д-р Олександер Барвінський в своєму привітанні покладав надію на «залізну руку Отця Ректора», тобто на керівного наукового організатора Богословської Академії — о. д-ра Йосифа Сліпого. Надії не завели ні проф. Барвінського, ні українську спільноту в Україні та в широкій діяспорі. Отець Ректор працював над оформленням Академії ще з 1928 року. Своїм глибоким знанням, набутим на Заході, та організаційним хистом він поставив Богословську Академію, вже на самих початках, на високий рівень інших західніх богословських академій чи богословських факультетів. Так почалась світла сторінка в історії української богословської науки.

Крім Богословського Відділу оформив він Філологічний Відділ з такими семінарами: історії Близького Сходу, слов’янської філології, церковного мистецтва, соціології тощо. Йшла інтенсивна праця над розбудовою бібліотеки — наукової підстави Академії. З перестарілих тисячі томів за десять років праці ця бібліотека вже начисляла 5.939 томів наукових підставових праць. При ній працювала теж книгозбірня Богословського Наукового Товариства з понад 12.000 томів. Тут зберігалося також понад 500 рідкісних стародруків.

Викладачами в академії були передові дослідники й діячі науки духовного і світського стану. Тут викладали: Т. Тит-Галущинський, Й. Скрутень, Я. Левицький, Т. Мишковський, А. Іщак, І. Свєнціцький, Я. Пастернак, С. Кархут, Г. Костельник, М. Конрад, Б. Кудрик, Ю. Дзерович, І. Крип’якевич, М. Чубатий, Б. Липський, В. Лаба, І. Гриньох та інші. Треба згадати, що довголітнім секретарем Академії був о. Петро Хомин. Виклади відбувались в українській та латинській мовах. В 1932-33 pp. при Академії було відкрито музей, душею якого став знову о. ректор Йосиф. Тут виявив він не тільки свою «залізну», але й «золоту» руку. На всіх відтинках праці занотовано великий поступ. Збільшилося також число студентів.

У «Світильнику Істини» докладно говориться не тільки про наукову ділянку студентів-богословів. Ректорат ставив також значний акцент на суспільне виховання тих, що мали працювати серед народу. Детально говориться також про Богословську читальню Маркіяна Шашкевича, кооперативу «Визволення», про богословський хор та його численні святкові концерти, зокрема про концерти в честь Маркіяна Шашкевича. Ім’я Маркіяна Шашкевича стало тісно зв’язаним з ім’ям студентів Богословської Академії.

В окремому розділі йде мова про широкі наукові зв’язки Академії із західнім науковим світом.

Вся ця велика праця в ділянках науки та богословської підготовки тісно пов’язана з двома чільними постатями Богословської Академії, а саме Митрополитом Андреєм та Блаженнішим Патріярхом Йосифом, творцем і душею цієї академії. Обом відведено в «Світильнику Істини» значну і заслужену частину сторінок. Тут також можна знайти біографії професорів Богословської Академії, реєстри студентів, програми викладів академічних років, сторінки про святкові відзначення історичних подій Академії, як, наприклад, 150-ліття Духовної Семінарії у Львові в 1932 p., 300-ліття з дня смерти митрополита Рутського, Шашкевичівські ювілеї тощо. Обидва томи прикрашені пропам’ятними фотами з життя Академії та суспільного життя студентів. Ці праці кінчаються добрими резюме в українській, англійській, французькій, італійській та німецькій мовах. Обидва томи видані накладом студентів Богословської Академії, а їх пожертви записані на восьми сторінках другого тому.

Як довідуємось з преси, д-р Павло Сениця, головний рушій цього монументального збірника працює вже над третім томом. Треба сподіватися, що колишня «богословська братія» не спочине на успіхах двох перших томів і допоможе третьому томові пером і грошима. Загал української спільноти також допоможе в цьому. Не можна краще вшанувати студентам свою «альма матер», як передати народові її розвиток, її історію, таку багату й світлу.

* Про проповіді в українській мові в церкві св. Варвари у Відні, див. окрему статтю в цьому числі «Шашкевичіяни»

 

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>