Свята Софія Київська – катедра Унійної Церкви: історичні сюжети XV − XVII століть

Митрополича катедра, як і князівський стіл, асоціювалася в свідомості руських книжників із престолом, на якому звершується Євхаристія і відбувається перетворення хліба та вина на Тіло та Кров Христа. Для забезпечення належного виконання пастирем своїх обов’язків при головному катедральному храмі, де він резидував, створювали владичий двір, що водночас був духовним, культурним та адміністративним центром усієї Київської митрополії. За посередництва двору митрополит здійснював пастирський нагляд за підпорядкованим йому духовенством і мирянами та управляв церковними бенефіціями, якими володіла катедра. Митрополичий двір у Київській Русі репрезентував вищий цивілізаційний рівень самоорганізації суспільства – «місто», що охоплювало княжі та боярські двори, остроги, монастирі тощо. Натомість культуру столиці (метрополії) формував публічний християнський культ, що його уособлював митрополит разом із Софійським собором. При дворі митрополита існували школи для навчання клириків, скрипторії, в яких переписували книги, музичні капели, осередки іконопису тощо. Саме завдяки посередництву Києва східнохристиянська культура поширювалася у найвіддаленіші частини Русі – Великий Новгород,  Володимир-на-Клязьмі, Москву, Суздаль, Перемишль, Тмутаракань, Галич.

 

Повністю статтю читайте у паперовій версії журналу

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Свіжий номер

4 (474) 2019 2019-4-obklad-w