То ми таки справді не можемо витримувати конкуренцію із сучасним високотехнологічним світом?
– Ну, в такому вигляді і в такій пасторальній схемі, яка пропонується, ми не можемо конкурувати. Це не тільки проблема греко-католиків, а всіх Церков, бо ми пішли шляхом сходження до людини. Дивимося, як нам вписатися в «загальний краєвид », а до цього часу релігії такого ніколи не робили. Релігії завжди ставили собі за мету показати «інакшість » світу, який вони презентують. Суть полягала якраз у тому, щоби не вписуватися в «загальний краєвид». Коли подивитися на храм святої Софії в Константинополі, яким були вражені наші посли, то він був чимось абсолютно іншим від решти будівель. Собор Воскресіння у Києві ми намагалися вписати у модерний стиль довколишніх споруд, а колись мислили по-іншому – не так, що коли храм будують біля вокзалу, то він мав би бути схожим на вагон. Повинно бути навпаки: храм повинен показувати, що ось тут є світ, а тут – інша реальність. І храм – це світ, яким би він мав бути, до якого мав би прямувати. Це як модель оновленого світу і матерії входженням у історію Христа, перетвореного Христом.
