Журнал «Тайм» з датою 15 жовтня ц.р. у рубриці «Релігія» надрукував досить змістовну статтю п.н. «Комунізм не є більше безбожним». Як MOTTO до статті подано слова Леніна сказані в 1922 році: «Ми мусимо вступити в найбільш рішаючий бій проти реакційного духовенства та здушити його спротив такою жорстокістю, щоб вони запам’ятали собі це на кілька наступних десятиліть».
ЦІ слова Леніна розкрито для загалу щойно минулого квітня,, тоді, коли його спадкоємці вкінці мусіли закінчити свою антирелігійну боротьбу, сказано на вступі до названої статті. А дальше в статті сказано, що найбільш приголомшливим є факт, що святочна відправа Богослужби відбулася в кремлівській Катедрі Успенія перший раз від 1918 року. Богослужбі приглядались предсідник Російскої Республіки Іван Сілаєв та інші державні й церковні достойники.
Патріярх всієї Росії — Алексій ІІ, проводив відправу в цій колись найбільш величавій церкві Росії, а після того Патріярх провадив процесію з хрестом з Кремля крізь передмістя Москви до відновленої церкви Вознесіння, яку на протязі десятиліть уживали як робітню і магазин для бараболі.
І дальше в статті сказано, що в минулому тижні радянський парламент законом, ухваленим 341 голосами проти 2 голосів, привернув свободу віри в Радянському Союзі, але помимо цього, радянський парлямент в дечому і дальше обмежує право Православної Церкви. Наприклад, в публічних школах не дозволяється навчати релігію. Досі Російська Православна Церква була одинокою Церквою, визнаною владою. Вона отримала цю прерогативу в часі старого радянського режиму в заміну за свою пасивність у відношенні до комунізму.
Новий закон змінив цей статус РПЦ тим, що закон також визнає інші віровизнання. Релігійна «гласність» має той самий ефект в Православній Церкві, що має в російській спільноті в загальному. Консервативні кола змагають до контролі над Церквою. В додатку, деякі консерватисти православ’я об’єднуються з комуністами, що є проти реформ, а також об’єднуються з правим крилом націоналістів. їхньою метою є відновлення старого стилю російського шовінізму — релігійного і світського, в рамах кордонів радянської багатонаціональної імперії. Крім внутрішньою ферменту РПЦ відчуває брак священиків і брак фондів для відремонтування знищених церков.
Ми зацитуємо частину статті, де йде мова про українські Церкви: «Російське православ’я зустрічає конкуренцію з боку других віровизнань, а особливо в Україні, що довго була джерелом більшости православних священиків та більшости церковного доходу. Єпископ-схизматик проголосив відродження Української Автокефальної Православної Церкви, і це ще більше спонукує до централізування релігійного правління Москви.
«А ще навіть більшою загрозою для РПЦ є раптове відродження католицизму східнього обряду в Західній Україні. Мільйони католицьких вірних визнають східній обряд, а проте вони є льояльними Папі Римському. Після Другої світової війни Католицька Церква східнього обряду була заборонена синодом, контрольованим сталіністами. Після того синоду почалось криваве переслідування УКЦ, в часі якого ввесь її церковний маєток передано РПЦеркві. Проте, католицизм таки зберігся. Після зустрічі Ґорбачова з Папою Іваном-Павлом II в Римі минулого грудня Горбачов погодився визнати право українських католиків. Від того часу вони (українські католики, — прим. К.К.) відновили найменше 1,600 парафій, більшість яких уживають колишні католицькі будівлі, тепер відібрані від російських конгрегацій. Розмови між католиками і московським Патріярхом за повернення церковних посілостей були перервані два рази в цьому році».
Думаємо, що називати «схизматиками», тобто якимись розкольниками тих, що відродили УАПЦ, є великим нерозумінням справи, бо Українська Православна Церква була насильно прилучена до російського православ’я після упадку Хмельниччини. В часі відродження Української Державности в 1918 році Українська Православна Церква з власної волі, під назвою Української Автокефальної Православної Церкви, відірвалась від Москви і по кількох роках існування була жорстоко знищена Москвою. Тепер УАПЦ знову відроджується в Україні.
Це незнання справи може бути дійсним, але й може бути цілевим, бо названу статтю оформив американець на основі матеріялу, поданого росіянами в Москві. А все ж таки, в останніх роках в американській пресі можна часто вичитати дуже прихильні та інформативні статті про змагання українського народу до політичної і релігійної незалежности. Часто ті статті є . друковані на сторінках найбільш престижевих газет та журналів, частина яких колись зовсім не визнавали України як нації.
На закінчення статті в журналі «Тайм» подано дещо про інші віровизнання в Радянському Союзі. Також подано статистичну діяграму у формі кола, поділеного на частини, які репрезентують кількість поодиноких віровизнань в Радянському Союзі в мільйонах:
- Православні 84 мільйони
- мусулмани 30 мільйонів
- католики 8 мільйонів
- жиди З мільйони
- інші разом 1 мільйон
- атеїсти 137 мільйонів
Додавши подані цифри, отримаємо суму 268 мільйонів, що дорівнює кількості населення Радянського Союзу. Припускаємо, що число 84 мільйони включає усіх православних в Україні, а подане число католиків, мабуть, включає католиків найбільш католицької республіки — Литви. Це можемо припускати на основі географічної мапи, що була видана на початку цього року журналом «Нешонел Джіографік». На цій мапі подане населення кожної з 15 радянських республік, загальне число населення яких дорівнює 286 мільйонам.
