Трентон в поклоні УКЦ і Патріярхові Йосифові

В неділю, 20 квітня ц.р., старанням відділу Патріярхального Т-ва при співпраці представників місцевих організацій, відбулись Святочні Сходини в поклоні нескореній Катакомбній Церкві України та її відважним оборонцям на чолі із Йосифом Терелею. Молебень в наміренні замучених і переслідуваних відправили: о. мітр. Василь Макух і о. д-р Іван Біланич з Філядельфії.

Програму започатковано відспіванням «Боже, Великий, Творче Всесильний», під проводом Івана Головки. Опісля вступне слово виголосив голова трентонського відділу Патріярхального Т-ва мґр Микола Нагірняк, який подав загальні інформації про мучеництво УКЦеркви.

А далі слідувала святочна промова о. д-ра Біланича, в якій достойний прелегент представив присутнім трагічну ситуацію Української Католицької Церкви на Україні. Він говорив про арешти й жорстокі переслідування владик і сотень тисяч вірних, священиків та членів монаших згромаджень. Про їхні страждання можна б писати грубі томи. Довше зупинився о. д-р Біланич над безпощадними заходами МВД і московської патріярхії у зв’язку із переведенням т.зв. «львівського собору» із 1946року.

Ієрархія УКЦеркви на чолі із Ісповідником Віри, Митрополитом Йосифом, була вже в той час у московських концентраках і в’язницях, отже, той нелегальний «львівський собор» не міг бути канонічно правним, бо його не скликав ні один із владик УКЦеркви.

У своїй старанно опрацьованій доповіді о. д-р Біланич згадав також про великий натиск на духовенство, про погрози, арешти, тортури і безмірні страждання тих священиків, які мали відвагу стати в обороні своєї Української Церкви та її заарештованих владик.

Д-р Михайло Дзюбас у своєму слові зацитував також уривки із звідомлення о. мітр. Василя Гриника про способи змушування священиків до участи в нелегальному «соборі» 1946 р. Дійсно, жахом проймають знущання над священиками й тортури, які вони мусіли витерпіти за вірність рідній Українській Католицькій Церкві та Апостольській Столиці. Усі співвинні у цьому злочині, включно із московською патріярхією, дали правдиве свідоцтво своєї жорстокости. Це до глибини потрясаюче звідомлення о. мітр. Гриника було поміщене у 2-му томі Мартирології Українських Церков (вид. «Смолоскип»).

Опісля Дарія Кузик прочитала листа Йосифа Терелі до Папи Павла VІ із червня 1977 p., що його Тереля почав словами 78-го Псальма: «Нехай перед лице Твоє дійде стогін в’язнів». А далі він писав: «Кінця злочинам безбожного світу годі сподіватися без протистояння всіх християнських сил світу. Єдина моя надія на святу Апостольську Церкву».

Але проминули довгі роки, а християнський світ ще й дотепер не спромігся на гостре осудження московського релігійного геноциду та на конкретну оборону переслідуваних.

Для Йосифа Терелі, о. Григорія Будзінського, Василя Кобрина та сотень тисяч переслідуваних Патріярх Йосиф був і буде символом страждущої України, який з переслідуваними за віру Христову страждав, а, опинившись на волі, віддано обороняв права Української Церкви і народу.

На закінчення всі присутні відспівали під проводом Івана Головки «Боже, вислухай благання…».

При цій нагоді слід відмітити, що трентонська громада також вшанувала Світлої Пам’яти Патріярха Йосифа в першу річницю його відходу у Божу Вічність 7 вересня 1985 р.

Вступне слово виголосила Леся Городиська, відчитавши на початку Молитву за Прославу Патріярха Йосифа. А закінчила зворушливим віршем Зої Когут «Він відійшов», в якому поетеса підкреслила, що:

Трагічність не тільки в тім, що відійшов.
А в тім, що доки жив,—
Його горінням — мало хто горів,
Стремлінь його не поділяли ті,
Які повинні були з ним іти!

Опісля слідувала деклямація Михайла Дзюбаса (ст.) «На вічну пам’ять Патріярха», що її автором є Ярослав Орлик.

Наприкінці Ярослав Кулинич висвітлив документальний фільм з гльобальних подорожей Патріярха Йосифа та його величавих похоронів.

Присутні глибоко пережили незабутні події років присутности Патріярха Йосифа серед нас, радісні хвилини його досягнень для Української Церкви і народу, а також Голготу його страждань на волі та похоронні відправи в Римі.

Мистецьким оформленням сцени обидвох імпрез займався інж. Іван Микитин. Секретарські обов’язки виконувала п-і Дарія Лашин; багато праці вложила також п-і Марія Глушок. В складі Комітету вшанування першої річниці відходу у вічність Патріярха Йосифа були представники громадських організацій Трентону, Церковного Комітету і Патріярхального Т-ва.

Д. К.

Свіжий номер

5 (492) 2022 OBKLADYNKA_sajt