Відвідуючи в Мадриді галерею «Прадо», Мануссакіс потрапив до «кімнати п’яти чуттів», де виставлені алегоричні полотна Яна Брейгеля-старшого, створені у співпраці з Пітером-Паулем Рубенсом. Задум фламандців допоміг Мануссакісу віднайти останній герменевтичний ключ до своєї праці: «Те, що неможливо показати, стає видимим, будучи прихованим на видимому місці». Тобто кожне з п’яти Брейгелевих алегоричних зображень людських чуттів приховує само в собі й ключ до свого розуміння. Для прикладу: ключ до розуміння алегорії зору тримає в руках Ерот, котрий показує Афродіті невеличку картинку з євангельським сюжетом зцілення сліпця. Мануссакіс пояснює це так: «Сліпота незрячого запрошує нас пережити власний досвід сліпоти, щоб наші очі знову могли відкритися в мить зцілення». Не менш цікаві тлумачення подає Мануссакіс у контексті загадкової картини митця-авангардиста Казимира Малевича «Чорний квадрат». Він називає її «візуальною аналогією негативного богослов’я», «темною основою ікони, що перебуває в процесі творення». Про це натякав і сам Малевич, помістивши на виставці в Петрограді «Чорний квадрат» у верхній частині кутка зали, тобто там, де зазвичай розміщували ікони.
Повністю статтю можна прочитати у паперовій версії журналу
