Церковний ковчег на шляху до «нової землі»

Так уже влаштована людська природа, що нашими найкращими вчителями є не успіхи і спокійне, влаштоване життя, а те, чого ми найбільше боїмося і уникаємо за всяку ціну, – терпіння, поразки, втрати. Однак саме такі кризові ситуації є необхідними рушіями розвитку, виходу зі старої та переходу до нової свідомості. Великі потрясіння і трагедії минулого, зокрема ХХ століття, мали наслідком революційні зміни світоглядних і духовних парадигм для всього цивілізованого світу. На особистому рівні людина, яка переживає втрату чи інший досвід упокорення, стишує голос власного его і стає більше «приземленою», вразливою до тих аспектів життя, які завжди здавалися самоочевидними. Зранена терпінням людина звільняється від багатьох ілюзій, наче знову торкається ногами землі і стає більше здатною почути іншого, відчути краще саме життя. Криза, спричинена пандемією коронавірусу, для мільйонів людей стала часом справжнього потрясіння, зранення, скиданням із п’єдесталів багатьох ідолів, яких наша споживацька культура встигла понаставляти в особистих пантеонах.

Релігійне життя, життя церковних спільнот разом з усіма іншими вимірами суспільного життя було радикально підважене епідемією і зазнало нечуваних змін. Варто зазначити, що це перша такого масштабу криза для релігійних спільнот в Україні від часів комуністичних переслідувань.

Повністю статтю читайте у паперовому варіанті.

Також можна придбати електронну версію часопису.

Свіжий номер

2-3 (490) 2022 Обкладинка для сайту