В українській історіографії знайдеться небагато праць, у яких тему взаємодії між націоналізмом та Церквою було б висвітлено безпристрасно, не вдаючись до спрощень, використання старих або творення нових міфів і стереотипів. Особливо «болісною» є проблема аналізу взаємодії між Греко-Католицькою Церквою (далі – ГКЦ) та націоналістичним рухом у Галичині між двома світовими війнами. Українська спільнота окупованого Польщею регіону хоча й зазнавала перманентного тиску державної адміністрації, але таки перебувала в кращих умовах, аніж українство в СРСР. Лідером суспільної довіри, якщо висловлюватися сучасною термінологією, серед галицьких українців була ГКЦ.
Повністю статтю читайте у друкованому журналі.
Поділитися:
