Тисячоліття українських монет

Нещодавно МИ і весь християнський світ обходили Тисячоліття Хрещення Руси-України. Як годилося, в тих торжествах головну увагу приділялось релігійній стороні цієї ВЕЛИКОЇ ПОДІЇ, а рівночасно майже без відгуку залишилися події, які були тісно пов’язані з актом хрещення, як: розвиток шкільництва, монументальне кам’яне будівництво, поширення чернецтва, що мало далеко не тільки релігійний вимір, і — карбування власних монет. Все це мало великий вплив на скріплення суверенності Української держави — Київської Русі.

У цьому короткому, якби то сказати — виклику займемося питанням емісії українських монет в X ст.

Всім відомо, що металеві гроші й то з шляхетних металів були в Україні вже ПЕРЕД ПРИЙНЯТТЯМ християнства, то все ж таки справжні МОНЕТИ появились у нас щойно після прийняття християнства, під кінець X ст.

Перші металеві гроші появились у нас десь в ІХ ст. — а може і раніше? Називалась ця грошева (і вагова) одиниця ГРИВНЕЮ. Був це шестикутний зливок срібла або золота без жодного тавра, рапавий. Її вага була різна — від кільканадцяти до понад двісті грамів. Гривня рівнялась 20 нагатам = 25 кунам = 50 різанам. Найдрібнішою частиною ГРИВНІ, за яку можна було купити малу воскову свічку, була вивериця. Як бачимо, сьогоднішня українська ГРИВНЯ має понад тисячолітню історію.

Але справжні МОНЕТИ, в сьогоднішньому розумінні появились у нас, як згадувалось, під кінець ІХ ст. і безперечно під впливом прийняття християнства. Прилучуючись до тодішнього цивілізованого світу Вк. кн. Володимир робив усе для утвердження суверенності своєї держави і піднесення її маєстату серед інших держав Европи. Власне одним із заходів його діяння в цьому напрямку була й емісія власних монет. Були це вже «нормальні» округлі монети — срібні або золоті. їх так і називали — срібники і золотники (златники). На перших українських монетах на лицевій (аверсі) стороні був зображений візирунок Вл. кн. Володимира, який в правій руці держить ХРЕСТА, а ліворуч був ТРИЗУБ. По округу напис: «Володимир і його срібло», або: «Володимир на столі» — престолі. Написи були тодішньою книжною мовою. На зворотній стороні (реверсі) був зображений Ісус Христос. На деяких монетах (іншої емісії) ТРИЗУБ був на зворотній стороні на всю її площину.

Тризуб і хрест були також на монетах карбованих за панування Ярослава Мудрого і Святополка, іноді дещо модифіковані. На жаль, сьогодні ще не знаємо скільки було випущено монет за княжої доби, відомо, як деякі дослідники подають, що було чотири емісії. В кожному разі твердо знаємо, що ГЕРБ УКРАЇНИ, ТРИЗУБ, як великокняжий державний знак має понад Тисячолітню історію.

За деякими науковими дослідженнями на сьо­годні відомих є 334 староукраїнських монет Х-ХІІ ст. Були вони знайдені в різних місцевостях України і поза її межами — в сусідніх і дальших країнах, а це свідчить, що українські гроші були в міжнародньому обігові. Але в українських музеях знаходиться тільки тридцять шість монет — в Києві 35 і в Одесі 1. Найбільше українських монет Х-ХІІІ ст. знаходиться в Росії — 210: в Петрограді, Москві, Ростові Вл., Новгороді Вл., Рязані. Крім того в Норвегії — 1, в Швеції — 6, в Англії — 2, в Німеччині — 3 монети. Всього в музеях світу є 258 українських монет княжої доби, де знаходяться ще знаних 76 монет не відомо.

Більшість монет, які знаходяться в Росії, були знайдені в скарбах України і вивезені до Росії. Там, в Росії, вони були «розгублені» по різних чинах і чиновниках, тобто — розкрадені. Очевидно, що на території Росії, тоді — Московії, були в обігові українські монети, бо більшість європейської території Московії належала до Київської Руси-України. Але це не змінює факту, що багато скарбів монет Х-ХІІ ст., знайдених в Україні, було вивезено в Росію. Чи колись вони повернуться нам?

На території Польщі українські монети були знайдені в XIX ст. в Добрій на Кошалінщині, в Лєнчицах Плоцького воєв., і в Равічу Лещинського воєв. Всі ці монети тодішні окупанти Польщі вивезли до Росії і Німеччини.

В Україні монети карбувались ще в XIV ст. за часів Київського князя Володимира Ольгердовича.

Годиться згадати і про монети, які карбували для наших земель чужі володарі. Йдеться тут про так званий «руський півгріш», який випускав для ЗУЗ польський король Казімір III Великий.[1] Крім «півгроша» Казімір III випускав також «денар». «Півгріш» був срібним ф-20,4 мм і вагою 1,74 г. Денар був дещо менший і мідний.

На лицевій (аверсі) стороні «півгроша» був візерунок ЛЕВА — герба міста Львова і всієї Галицької України, і напис: «MONETA. DOI RUSCIE.K.» (монета пана Русі. Казіміра). На зворотній стороні (реверсі) був монограм «К» і напис: «REGIS.POLONIE» (короля Польщі).

Окремі гроші для ЗУЗ (разом з сьогоднішньою Лемківщиною!) карбували наступники Казіміра III Людвік Венгєрський і його васал — Владислав Опольчик.[2]

При нагоді не зайвим буде нагадати, що свої власні монети Росія (Московія) почала випускати («чеканіть») щойно в XV ст. їх випускали окремі міста, так було в багатьох країнах світу. Але на цих монетах мусив бути знак монгольського хана, як суверена, бо Московія-Росія була до 1480 року васальною державою татаро-монгольської Орди.

З Росії до нас прийшла «копійка»,[3] зрештою дуже пізно, бо десь в XVIII ст.

Ми тут коротенько згадали, як ВИКЛИК, про початки монетної справи в Україні від найдавніших часів, без притензії навіть на розвідку. Згадали тому, що це історія України, історія української державності. Власна валюта, крім чисто економічної функції, виконує дуже важливу суспільно-політичну функцію, — сильна власна валюта є свідоцтвом політичного суверенітету держави, її політично-економічної сили. На жаль, у нас досі ще недоцінюється, як здається, історія грошової справи в Україні. Наші ближчі й дальші сусіди видали чимало солідних праць про історію своїх грошей, а монет зокрема. Польща до 1000-ліття польської державности і прий­няття християнства видала солідну монографію «Тисьонц лят монети польскєй» («Тисячу літ польської монети»). Москалі до 1000-ліття Хрещення Руси-України — яке лицемірство! — випустили теж солідну монографію «Тисячолєтіє дрєвнєйших монет Россії» (Тисячоліття старинних монет Росії). Праця ця, де досліджено українські старинні монети, мала одну мету-завдання: довести, що українські монети княжої доби Х-ХІІ ст., які випускалися в Києві, були… російськими монетами. Цей каталог був призначений в основному для заграниці. А як МИ відреагували на цю лицемірну «наукову» брехню? Ніяк, промовчали, хоч… Львівський «Жовтень» опублікував рецензію, в якій якийсь знавець посперечався з авторами про причетність випуску «дрєвнєйшіх монєт Россіі» до прийняття Християнства в Русі. «Рецензент» доводив, що емісія монет не мала нічого спільного з Хрещенням Русі. От і вся наша дискусія з приводу окрадення чи теж привлащення нашої історії москалями-росіянами. Аж соромно.

В останніх десятиліттях появились теж солідні опрацьовання про грошову-монетну справу в Болгарії і Чехії. Нема, як досі, тільки у нас, бо ж окремі статті в Україні й в діяспорі не розв’яжуть питання. Мабуть пора, щоб появилась капітальна монографія тисячолітньої історії українських монет — і грошей взагалі, — в тому і на чужій мові, щоб світ пізнав правду, правду про Україну. ТИСЯЧОЛІТТЯ УКРАЇНСЬКИХ МОНЕТ МИНАЄ!

[1]    В 1339 році польський король Казімір III почав завоювання ЗУЗ. В книжці «Казімєж Вєлькі» Я. Домбровський так пише про це: «Казімір зрезигнував з опановання краю, задоволившись формальним визнанням зверхництва над Руссю. Від імені короля правив Дмитро Дєтко. За це король прирік боронити обряду, права і звичаїв руського народу. Опановання її (ЗУЗ — моє) не предвіщалось легким. Вздовж лінії горішнього Сяну і Віслоку (Земля Сяноцька і Ряшів з округом) зосталися правдоподібно («пшипущальнє») відразу включені до Малопольщі» (стор. 29). Дуже цікавий запис!

[2]    Карбованець — назва походить від «карбувати»; по-польськи — «біць», «виціскаць», «штамповаць», «цезельоваць»; по-російськи — «чеканіть». Карбованці появились в Україні десь в XII ст., а до Росії замандрували в XV-XVI ст.

[3]       Копійка — назва роздрібної монети в Росії, яка появилась там в XVI ст. Назва походить від «копьє», тобто — спис, що був на монеті вирізьблений.