Тисячоліття

В середині вісімдесятих років на Гуцульщині в селі з такою романтичною назвою — Бабин мною провадилася реставрація іконостасу в церкві св. Трійці відомого мистця церковного, живопису Устияновича. В той час багато говорилося, зокрема між священиками, про підготовку до святкування Тисячоліття хрещення Руси. Кожний хотів внести щось свого в цю знаменну дату. Я теж не стояв осторонь і дослівно на риштуванні в цій церкві написав вірша, присвяченого тисячоліттю.
Нижче знайомлю Вас з його змістом.

Минули многії віки,
Коли на славному Дніпрі
Приймали віру русичі,
Приймали — Бога звеличали,
Молилися, хрестилися, та не знали,
Що поруч «добрії» сусіди
Колись їх до нитки обдеруть,
І їхню віру загребуть.
А з них зроблять малоросів,
Байстрюків і медоносів,
Збезчестять, насміються, обкрадуть
І святість їхню обплюють.
Хрестом їхнім будуть проклинати,
Тручати в Соловецькі каземати
На розправу ченцям «славним»
«Всеярасейским», православним.
А твоє, Русь, святеє право,
Що віками тебе звеличало,
Москвити в храм свій возведуть,
Своїм достоїнством наречуть.
І в тисячу, й шістсот,
І в різних сотень літ
Яких тільки «чеснот»
Не дарував нам наш сусід.
І царствующий трон,
І патріярше духовенство
Із патріярших амвон
Посівали те блаженство.
В Андрусові, Батурині,
На берегах Неви посіви ці зійшли
Сльозами вдовиними,
Козацькими кістьми.
А вольну Січ в червневу ніч,
Як козак до молитви став,
«Добрий» сусід підступом взяв.
А в наш час — тисячоліття
І Києва такого вже нема,
І чистих вод Славутича-Дніпра,
І сонця золотистого,
І неба голубого,
І Володимира хреста святого.
Все «добрая» сусідськая рука
Пригорнула до свого ярма,
Обдерла, збезчестила, загребла,
Прогуляла, пропила.
І православнії попи не ті:
Напіввіруючі, напівбільшовики,
Напівдогматики, напіватеїсти,
Напівзапроданці, напівпастирі,
На всіх полях багатирі.
Така ж бо вона, московська віра,
Що усім деспотам служила,
І дослужилась до такого,
Що служить дияволу самому.
Не такого тисячоліття-лихоліття
І не в неволі,
Безбожному престолі,
За тюремними ключами
Гріховними попами
Судилося Вкраїні зустрічати.
А там, де правда,
Там, де воля,
Де жива Віра між людьми,
Де нема ката — «старшого брата»,
Де свої люди — справжні брати.

Квітень 1986 р.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>