У Криниці повернено Церкву українцям католикам

Парохом поверненої церкви в Криниці 30 грудня 1996 р. став о. Мирон Михайлишин. Повернення церкви в Криниці сталось у наслідок домовлення Митрополита Івана Мартиняка та Єпископа римо-католицької Церкви Юзефа Жицінськего. Після п’ятидесяти років українську католицьку церкву в Криниці повернено її первісним власникам. Це можна назвати добрим кроком і виявом доброї волі зі сторони римо-католицького Костелу в Польщі.

Вже 8 січня 1997 p., тобто на другий день різдвяних свят, завітав до української парафії у Криниці Митрополит Іван Мартиняк, де його урочисто, хлібом і сіллю, привітали парафіяни. Окремо привітали Владику Івана численно зібрані діти квітами та виголошеними поезіями. Всі зібрані співали Владиці многая літа.

Владика Іван відправив торжественну архиєрейську Службу Божу при співслужінні о. пароха Мирона Михайлишина, о. Василя Стойка й диякона Андрія. Владика Іван Мартиняк виголосив змістовну проповідь, яка мала патріотичний і екуменічний характер. Був зроблений наголос на поєднання християнських Церков.

На Службі Божій були присутні гості: посадник міста Криниці Москала і Будьонний та парох римо-католицької Церкви в Криниці кс. Шимчик. З української сторони був голова Об’єднання Лемків Василь Шлянта й також запрошені гості з Кракова, Лося і Катовиць.

З приємністю приходиться підкреслити, що в Польщі, а зокрема у Краківському й Новосандецькому воєвідствах виразно помічається інший, прихильний підхід польських інтелектуальних кіл і кліру до української меншини в Польщі. Тут варто згадати, що під час архиєрейської Служби Божої, крім згаданих польських гостей була присутня і польська преса. В наслідок цього в польській пресі з’явились об’єктивні й прихильні пресові замітки. Тут можна назвати статтю Станіслава Смєрцяка під назвою: «Греко-католіци знову в своєй церкві» (Грекокатолики знову в своїй церкві), Іренеуша Данко: «Под єдним дахем» (Під одним дахом) й інші.

Після архиєрейської Служби Божої виступив Вертеп з України, який виконав цілу низку колядок. Отець парох Мирон Михайлишин запросив Преосвященнішого Владику Івана Мартиняка, гостей і парафіян на спільний обід до приходства вілля «Моя». Під час обіду велись вільні розмови. При цій нагоді Владика назвав імена мирян, які в трудних для нас обставинах не боялись твердо обороняти наш український обряд, як громадяни Польщі, вимагаючи відкриття грекокатолицької парафії у Криниці. До тих відважних належали: Семен Барновський, Володимир Макух, Максим Мирний, Богдан Цьока й Василь Сова. Велику духовну піддержку давав о. мітрат Стефан Дзюбина. На жаль, наша Служба Божа мала відправлятись у римокатолицькій каплиці «св. Антонєґо», бо на відправи в нашій церкві свв. Петра і Павла тарнівський єп. Аблевич не давав дозволу.

Першу Службу Божу в згаданій каплиці відправив о. Ст. Дзюбина. Через шість років не дозволяли нам відправляти у своїй церкві. Парафіяни не могли погодитись з такою несправедливістю і вирішили в цій справі звернутись безпосередньо до Примаса Польщі Кардинала Юзефа Ґлемпа. Делегація у складі: Стефанія та Семен Барновські, Володимир Макух та Богдан Цьок у 1987 році поїхали до Примаса Польщі й просили його, щоб їм дозволив правити наші св. Літургії у збудованому нашими предками храмі. Примас Польщі Юзеф Ґлемп був здивований нашим проханням, що ми, греко-католики, не славимо Бога в збудованій нашими предками церкві! На його доручення по двох тижнях було нам дозволено відправляти наші св. Літургії, але не як власники нашої церкви, тільки як «комірники», бо властителем дальше залишалась римо-католицька парафія.

Тоді виринула проблема мати свого священика й треба було для нього мати мешкання. І це питання було не легко розв’язати. Тоді Семен Барновський і Володимир Макух звернулись до наших братів — земляків за океаном, а саме до Юрія Ковальчика та Миколи Макуха в Йонкерсі, щоб вони звернулись з проханням до наших братів і сестер лемків-українців та Об’єднання Оборони Лемківщини, щоб нам допомогли. Завдяки названим особам і Організації та жертвенности поодиноких осіб нам вдалося розв’язати проблему помешкання для священика в Криниці, закуплено віллю «Моя».

Парафіяни греко-католицької церкви у Криниці складають щиросердечну подяку щедрим жертводавцям за океаном, хай Всевишній Господь Бог благословить Вас і нагородить щедрими ласками. Щиро дякуємо Преосвященнішому Владиці Іванові, що вислухав наших покірних прохань і упорядкував справи нашої парафії. Маємо надію і віримо, Преосвященніший Владико, що за Вашим сприянням і благословенням досягнемо успіхів на славу Божу й добро нашої Української Католицької Церкви.

Христос Раждається!

Стефанія Барновська, Василь Шост, Семен Барновський