«Набагато краще говорити просто про предмети істинні, ніж красномовно – про хибні», – писав святий Єронім Стридонський, учитель Церкви. Ці його слова особливо актуальні для сучасних християн, що живуть у світі, де голос істини потопає у хвилях гучних заяв, емоційних закликів та різнобарвного інформаційного галасу. Дівчинка, що гнівно кричить із трибуни ООН «ви вкрали моє дитинство», із блискавичною швидкістю перетворюється на лідера думок, її обличчя прикрашає обкладинки світових видань, а пересічні люди поділяються на тих, що «за» чи «проти» Ґрети. Компетентність самої активістки в порушеному нею питанні, справжні інтереси людей, що стоять за нею, реальний вплив її діяльності на екологічну ситуацію в світі – усі ці важливі та цікаві питання відходять на другий-третій план і розчиняються в галасі навколо її імені. Екологи ж, намагаючись подати тверезий та виважений погляд на проблему, науковці, пропонуючи практичні варіанти розв’язання проблеми, залишаються в цьому галасі непочутими, бо послуговуються мовою «нудних» фактів – сухою та нецікавою на цьому тлі, позбавленою запального й особистого емоційного меседжу. Це ж саме трапляється з людьми, які намагаються говорити «просто про предмети істинні» стосовно будь-якої резонансної події. Адже коли всі навколо кричать, людину, яка говорить спокійно, навряд чи почують незалежно від того, наскільки мудрими будуть її слова. Натомість намагатися перекричати оточення означає прийняти правила чужої гри і, зрештою, стати її частиною.
Повністю матеріал читайте у друкованій версії журналу
