У сороковий день смерти д-ра Романа Осінчука

Заходами Наукового Товариства ім. Шевченка, Українського Лікарського Товариства в Нью-Йорку й Українського Патріярхального Товариства в Нью-Йорку у суботу, 23 березня 1991 p., у сороковий день смерти бл.п. д-ра Романа Осінчука, відбувся у домі НТШ поминальний вечір, присвячений покійному. Вечір відкрив д-р Василь Калинович, привітавши присутню дочку покійного д-ра Юліяну Осінчук та всіх присутніх на вечорі. Одночасно В. Калинович, як ведучий вечором, висловив кілька цінних думок, які підкреслювали працю і настанову покійного Романа Осінчука.

З повище сказаного бачимо, що організаторами були три товариства, у яких д-р Роман Осінчук відогравав важливу ролю, що, до речі, виразно випливало з виступів поодиноких промовців.

Першим виступив з коротким словом д-р Ярослав Падох, який згущеними фарбами накреслив проведену покійним д-ром велику і неоціненну працю для НТШ, як один із основників НТШ на терені США. Відмітив, скільки д-р Роман Осінчук уклав своєї праці для придбання нового приміщення НТШ та дбав за розбудову і поширення членства НТШ, як голова Біологічно-Хемічно-Медичної Секції НТШ. В цьому напрямі доповнив сильветку д-ра Романа Осінчука своїм глибоко продуманим словом ред. Іван Кедрин-Рудницький. Він вказав на особливі прикмети покійного, його широке заінтересування громадсько-політичним життям, включно з журналістикою, дописуючи до української преси й журналів.

Від Лікарського Товариства сказала слово д-р Дзвінка Ворох, голова Нью-Йоркського Відділу. Вона підкреслила особливі заслуги д-ра Романа Осінчука для Лікарського Товариства, якого покійний був одним з його засновників, за його ініціятивою постав появлятись «Лікарський Вісник», якого покійний був деякий час редактором. За його віддану працю Лікарське Товариство нагородило Романа Осінчука почесним членством.

В імені Українського Патріярхального Товариства говорив Микола Галів, який підкреслив, що покійний д-р Роман Осінчук належав до виняткових осіб у нашому українському житті. Він мав велике зрозуміння до наукової праці, до Наукового Товариства ім. Шевченка, перед яким стояли великі завдання, високо цінив свою професію, яку він справді любив і ставився з великою відповідальністю. За всяку ціну старався, щоб ця професія якнайбільше допомагала українському народові, українській громаді. Поруч вище названої заанґажованости покійний знаходив час і велике зрозуміння для релігійно-церковних проблем. І коли на волі, у Вічномиу Місті, з’явився Блаженніший Йосиф Сліпий, який на другій сесії Вселенського Собору Ватиканського II висунув ідею створення патріярхату для нашої УКЦеркви, то д-р Роман Осінчук належав до тих перших, який не тільки піддержав цю ідею піднесення нашої Церкви до гідности патріярхату, але включився у активну працю. Для реалізації ідеї патріярхату д-р Роман Осінчук віддав багато своєї праці, як також піддержував фінансово. Він був головою «Патріяршого Фонду» і для цього також віддав багато своїх зусиль та грошей. За це йому належала особлива подяка та вдячність. Ще в імені крайової управи Українського Патріярхального Товариства був прочитаний лист Ігорем Гайдою. В заключному слові Василь Калинович зробив короткі підсумки та висловив промовцям подяку за виголошені мініятюрні промови і учасникам за участь. Після цього при каві і солодкому присутні ще довго розмовляли та згадували світлу пам’ять д-ра Романа Осінчука.

М. Г.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>