У Зеленосвяточні дні

… Шукати, де спочила мати,
Водив Мирона дід старий.
Але могили не впізнати,
Хоч цілий цвинтар перерий.

… Це ж Він, кому молилась ненька
За всіх — за мертвих і живих.
І тільки кобза вже старенька —
Немов з походів січових…

Іде кобзар, а трохи збоку,
Сльозу ховаючи в очах,
Іде Мирон повільним кроком
З хрестам на схилених плечах.

І не дивуються з них люди —
Всі почорнілі від журби:
По Україні всюди, всюди
Хрести, могили та гроби.

… В чаду пекельної геєни
Усе принишкло, все мовчить.
І не злічити убієнних,
Могил по селах не злічить …

… Та все ж старий втішає юних,
Бабуся правнука втіша:
«Якщо живі у кобзи струни,
То значить є жива душа.

Уривки з поеми Миколи Руденка «ХРЕСТ»

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>