Королівство Бельгія поділене на три регіони: північний – Фландрія, південний – Валлонія та центральний Брюссельський регіон. Греко-католицькі громади присутні у всіх трьох регіонах. У Фландрії є чотири громади: Ґенк, Лювен, Антверпен і Ґент. Шість громад діють у Валлонії: Вам, Тамін, Корбе, Ла-Лув’єр, Льєж, Турне і Шарлеруа. Одна громада є в столиці Королівства – Брюсселі. У цих дванадцяти громадах провадять служіння одинадцять священників.
Майже століття тому в столичному Брюсселі появилася перша громада УГКЦ. Її ініціатором став нунцій у Бельгії архиєпископ Клемент Мікара. На Великдень 1932 року від відвідав спільноту бельгійських редемптористів і запропонував їм заснувати при їхньому храмі Святого Йосифа громаду східного обряду для українців і росіян. Для цієї мети нунцій спеціально обрав редемптористів, адже на той час вони вже мали східні спільноти в Канаді та Галичині, які разом творили одну віцепровінцію під керівництвом отця Йосифа Схрейверса.
Влітку 1933 року його призначили протоігуменом Бельгійської провінції з осідком у Брюсселі. Це стало ще однією спонукою до заснування греко-католицької громади для емігрантів із Галичини. Тож уже наступного року при храмі Святого Йосифа почала функціонувати каплиця Святого Володимира з гарним іконостасом, у якій 17 червня 1934 року відслужили першу літургію. Священниками, які опікувалися греко-католицькою спільнотою, стали отці-редемптористи Луїс Ван ден Босхе та Річард Костенобель, які раніше служили у східному обряді в Галичині та Канаді. До кінця 1930-их років з’явилися українські спільноти й у Льєжі – Серен та Ейзден.
Після Другої світової війни внаслідок великого напливу емігрантів почало появлятися ще більше українських громад.
Повністю статтю читайте у паперовому варіанті
