Усім конфесіям потрібно справді задуматися, як побороти моральне падіння в суспільстві. А окремим із них варто шукати відповіді на ще два запитання: що вони робили з часу здобуття релігійної свободи? Чи настільки вже органічними та впливовими вони є на теренах, які приписують собі як канонічні? Релігійні організації в конкретних регіонах держави, за висловом знаного релігієзнавця Віктора Єленського, належать до різних цивілізаційних ареалів. Видається, що ці організації також потребують внутрішнього очищення і навіть лукавлять, коли перешкоджають іншим виправити стан суспільства на місцях, коли не пускають «опонентів». Проте назвати когось кращим, а когось гіршим було б помилкою. Адже в Україні, зі слів Блаженнішого Любомира Гузара, нема трьох Православних Церков і однієї Греко-Католицької, а є одна київська Церква, яка містично єдина, хоча видимо поки що розділена. І немає кількох суспільств: православних, католицьких, протестантських, а є єдина Україна. Принаймні так декларують самі конфесії. А тому вони покликані відповісти на виклики часу спільно й дієво. Єднання на Майдані створює підстави думати, що це можливо.
Свіжий номер
4(498)2023
- Колонка редактора Володимир Мороз
- Лік від корупції – солідарність Андрій Костюк
- Південний форпост «Карітасу» УГКЦ Світлана Бабинська
- Церква дружня до дитини Наталя Тарновська
- Роздуми про Церкву в Америці (2) д-р Андрій Сороковський
- «Ваш ґород Ґлупов невідступно з вами…»: російські ідентичності у дзеркалі сучасної українсько-російської війни д-рка Тетяна Євсєєва
- Свій серед своїх Христина Дорожовець
- Боже, милостивий будь мені, грішному. Спогад-оповідання Михайло Носа
- Володимир Антонович, Галичина і Греко-Католицька Церква. д-р. Ігор Чорновол
- На шляху до зрілої віри і здорової духовності Тарас Байцар
- Чому небо не падає?