Українська громада Нью-Йорку й околиці святочним обідом вшанувала міністра закордонних справ України Генадія Удовенка з дружиною Діною

Хай мені буде вільно на сторінках журнала «Патріярхат» висловити кілька думок про Достойного Генадія Удовенка з приводу вшанування його святочним обідом тому, що нас в’яжуть довгі роки знайомства, під час якого не раз велись палкі дискусії на церковні теми. До речі, Генадій Удовенко належав і дальше належить до тих виняткових особистостей, який довгий час спілкувався з групою українців в Нью-Йорку й околиці, а в цьому найбільше сприяли і були ініціяторами з нашої сторони д-р Марія Клячко й мгр Ева Піддубчишин. До цієї групи я мав шану належати. Не буду тут називати імен, що були учасниками тих зустрічей, бо. мабуть, дехто може собі цього не бажати, але можна сказати, що між ними були науковці: математики, історики, економісти, журналісти, поети, письменники, мистці й особи в священичих кольоратках. І тому при цій нагоді, моїм бажанням є хоч трохи кинути, з іншого боку, світло на Генадія Удовенка, а він же був у той час також провідною особистістю правлячого режиму, якого, у той час, українська громада у діяспорі, у більшості сприймала, як рупора комуністично-більшовицької імперії, але дійсність була дещо іншою.

У престижному Шератон Готелі, у Нью-Йорку, заходом Українського Конгресового Комітету Америки та Української Американської Координаційної Ради, в суботу, 6 грудня 1997 р. відбувся святочний обід-бенкет на пошану міністра закордонних справ України, який водночас є головою 52 Генеральної Сесії ООН, Генадія Удовенка з дружиною Діною. Організаторам належить висловити признання за те, що вирішили в особливий спосіб гідно й достойно вшанувати Достойного Генадія Удовенка з його дружиною Діною. Слід підкреслити, що Генадій Удовенко є багатокольоритною особистістю не тільки в українському, але й у міжнародному дипломатичному світі. Звичайно, варто було б тут накреслити його життєвий шлях, але це зараз здійснити є не можливо. Гому обмежусь до кількох дуже загальникових штрихів.

Генадій Удовенко народився у Кривому Розі 1931 р. Вишу освіту здобув на університеті ім. Тараса Шевченка в Києві у галузі міжнародних відносин, які доповнив в Українському Науковому Інституті Економіки Сільського Господарства. Вже з 1959 року Генадій Удовенко працює на різних посадах у міністерстві закордонних справ України. Як здібний і талановитий дипломат вибивається на провідне місце, ставши, у 1980 році, заступником міністра закордонних справ України і на цьому пості діяв до воскресіння української незалежної держави 1992 р. В цьому періоді Г. Удовенко успішно себе проявив, як непересічний дипломат на форумі Організації Об’єднаних Націй у роках 1973-1977 і 1985-1991. В тих роках він був членом делегації України та був головою Постійного Представництва України при ООН. Власне, на цьому пості Удовенко розгорнув широку працю і виявив свій непересічний талант дипломата. Він здобув собі широке визнання, навіть серед американських дипломатичних кіл. Слід мати на увазі, що останні, себто американці, дуже добре приглядались до дипломатів з радянської орбіти, які, в більшості, свою дипломатію використовували для розвідчої праці. На форумі ООН Удовенко займав різні провідні становища, з яких добре вив’язувався.

В тому часі Удовенко шукав шляхів зустрічі і українцями в Нью-Йорку. Як вже вище було зроблено натяк, що такі зустрічі відбувались. Під час цих зустрічей зударялись протилежні думки. Нашою ціллю було відчути, як думають представники радянського режиму, що можна від них сподіватись і, властиво, що вони заступають? Мабуть, такі самі цілі мали наші співрозмовники. Не раз, це були палкі дискусії. Ми старались донести до їх свідомости, що нам не йдеться про таку чи іншу ідеологію, а в першу чергу вказати на явні й незаперечні прояви російської шовіністичної імперської політики. Ми їм вказували на факти, що у радянській, а слід розуміти російській, пропаганді ми ніде не зустрічали таких висловів, як «російські буржуазні націоналісти», але чомусь є тільки «українські буржуазні націоналісти». Чому воно так є? Чому існує у Радянському Союзі тільки «Русска» (розумій російська) Православна Церква, а в той же сам час не має Української Православної Церкви? Чому ліквідували Українську Католицьку Церкву і поставили її поза букву закону, а Радянська Конституція, на папері, забезпечувала право на вільне віроісповідування? Чому, коли українські поети чи письменники Симоненко, Стус, Світличний, Сверстюк, Чорновіл чи інші напишуть український патріотичний вірш, роман, повість чи новелю є «буржуазними націоналістами», «бунтарами», яких треба судити і саджати в тюрму, але коли такий самий патріотичний твір напише російський письменник чи поет про Росію-Москву. то його не судять і не називають «російським буржуазним націоналістом»? Звичайно, ми не сподівались від них відповіді на ці питання, нам ішлось про те, щоб вони ці питання почули і ставили їх самі собі та знаходили відповідь.

В такому дусі відбувались наші зустрічі. Ми помітили, що наші співрозмовники, такі як Василь Поліщук, Володимир Чорний, С. Лазебник, Ігор Хижняк, Ю. Шевченко, а зокрема Генадій Удовенко пильно прислуховувались до наших думок. Від наших співрозмовників довідувались про проблеми, які вони мають. Під час одної з зустрічей, на якій був відомий науковець Шлєпаков, ми відчули, що українська наука й науковці є в повній ізоляції, їм не дозволяють спілкуватись з науковцями поза Радянським Союзом. Під тим оглядом ми відчували, що вони потребують нашої допомоги, хоч цього вони безпосередньо не говорили, але їх спроби були недвозначними. Вони шукали контактів з науковим світом. Ми, з нашої сторони, ставили деякі пропозиції та різні сугестії… Можна сказати, що наші зустрічі не залишались без впливу, але про це могли б сказати вони самі… Без сумніву цею справою таки командував Генадій Удовенко. Треба підкреслити, робив це вміло й з тактом.

Особливо яскраво виявив себе Генадій Удовенко у період перебудови і перестройки. Як тільки Україна видала Деклярацію про суверенітет української держави, то Г. Удовенко її вдало й скоро використав на форумі ООН, розіславши її усім дипломатам. Доклав чи мало зусиль, щоб ця суверенність української держави закріплювала у міжнародному дипломатичному світі та в Україні. Нав’язав добрі зв’язки не тільки з Українськими

Церквами, але також з Римо-Католицькою Церквою. Г. Удовенко збагнув значення Христової Церкви. Він провів чи малу працю на становищі посла України у Польщі. Це був і далі залишився не легким, але за те дуже важливим тереном так для України, як і Польщі. Президент Л. Кучма зробив правильний вибір, покликавши на міністра закордонних справ Генадія Удовенка, який провів і дальше проводить успішну закордонну політику української держави.

Слід підкреслити, що Генадій Удовенко є високої кляси професійний дипломат, а водночас є надзвичайно милою, товариською і добросердечною людиною, людиною без злоби і підступства. Відданий своїй професії, великим відчуттям і зрозумінням ставиться до людей і складних проблем. Поруч з цими непересічними позитивними прикметами є великим українським патріотом. Все це вище сказане про Генадія Удовенка винесло його на високий пост міністра закордонних справ України і на голову 52 генеральної сесії Організації Об’єднаних Націй і є визнаний у міжнародному дипломатичному світі, як здібний і талановитий дипломат.

Чисельно зібраних учасників бенкету привітав Мирослав Шмігель, що був одним з членів комітету в підготовці святочного обіду й водночас був ведучим програмою першої частини вечора. Він особливо привітав Достойного Гостя Генадія Удовенка з його милою дружиною Діною. а далі привітав посла України у Вашінгтоні Юрія Щербака з дружиною Марією, посла України до ООН в Нью-Йорку Володимира Єльченка з дружиною Марією, генерального консула України у Нью-Йорку Віктора Крижанівського з дружиною Людмилою та присутніх дипломатів України та всіх учасників. Преосвящений Владика УКЦеркви Василь Лостен провів молитву, просячи Всевишнього Господа Бога, щоб нагородив Достойного Генадія кріпким здоров’ям. щоб йому допоміг дальше успішно працювати для добра і розвитку молодої української держави на славу Божу й українського народу.

Президент УККА д-р Аскольд Лозинський виголосив привітальне слово присвячене Достойному Генадію Удовенкові, відмічуючи його особливі заслуги на зовнішньому відтинку для добра української держави. Після промови піднесено тост на здоров’я Достойного Генадія, а присутні піддержали співом — многая літ.

У мистецькій частині виступила, відома солістка Львівської Опери Олександра Грабова (сопрано), яка при фортепіяновому супроводі Володимира Винницького виконала кілька арій з опер Пуччіні й Шопена, а також українські романси. Крім цього В. Винницький, талановитий фортепіяніст, майстерно виконав фортепіянове сольо. Добірна авдиторія нагородила виконавців спонтанними оплесками.

Достойного Генадія Удовенка представив Євген Стахів, що був ведучим у другій частині вечора від УАКРади. У представленні Генадія, Стахів нагадав давні часи знайомства, підкреслив його велику працю на дипломатичному відтинку і підказував, що Генадій повинен ще подбати, щоб були наладнані відносини Українських Православних Церков, а також подбав, щоб у Ватикані був український посол і президент Л. Кучма запросив Папу Івана-Павла II відвідати Україну. Після цих слів попросив до слова Г. Удовенка.

Спершу, Достойний Гість, Генадій Удовенко подякував промовцям за теплі слова, що були висловлені у його сторону й до цього додав, це було маленьке перебільшення. Удовенко виразно підкреслив, що закордонна політика, це не його успіхи, це політика президента Леоніда Кучми, а він її виконує. «Я і всі ми в уряді свідомі наших економічних негараздів — сказав Г. Удовенко. Слід не забувати, що ми успадкували понад сімдесятрічну, страшну спадщину Радянського Союзу, що була воєнно насичена нуклеарними ракетами націленими на Америку. На жаль, цього їсти не можна. Все це треба переставити на інші рейки. Нам у спадщину попав, не нами плянований, Чорнобиль. Це трагедія не тільки наша, але нам приходиться найбільше за неї платити. Все це треба враховувати, щоб мати ясну картину, що Україна мас і чим розпоряджає. Так, нам потрібна одна Українська Церква. Як Ви знаєте, президент Л. Кучма й про те думає. Знаєте, що відбулась нарада голов різних Церков і церковних юрисдикцій, домовились до одного, але діють по іншому. Ви самі дуже добре знаєте. Україна й український уряд дуже високо оцінює працю і допомогу української діяспори. Вам належить щира подяка за вашу працю, за Вашу любов до України, за Ваш великий патріотизм. Щире Вам спаси Біг за все і за те, що сьогодні прийшли». На закінчення подякував організаторам за улаштування цього приємного й величавого святочного бенкету. Виголошене, глибоко продумане, слово достойного Гостя Генадія Удовенка присутні прийняли гучними оплесками і постанням з місць.

Завершуюче слово від УАКРади виголосив Іван Олексин. Він висловив особливу вдячність Генадію Удовенкові за проведену велику дипломатичну працю для України та побажав йому кріпкого здоров’я, щоб міг дальше успішно проводити так важливу працю на закордонному відтинку молодої української держави.

На закінчення подячну молитву провів від УП Церкви заступник голови Консисторії у Бавнд Бруку о. Василь Дяків. Бенкет закінчено відспіванням національного гимну «Ще не вмерла…».

З особливою приємністю приходиться сказати, що бенкет на пошану міністра закордонних справ України, голови 52 генеральної сесії ООН Генадія Удовенка пройшов у дружньо-родинній атмосфері, успішно, гідно й достойно. Цей бенкет був тільки наявним виявом вдячности і признанням для Достойного Генадія Удовенка, як високо українська діяспора цінує його великий вклад праці для добра й розвитку української держави.

Микола Галів