Українська громада у Гамільтоні вітала Патріярха Мирослава-Івана

День 20 червня 1986 р. залишиться милим спогадом для української громади Гамільтону Цього дня загостив до нас голова Помісної Української Католицької Церкви Патріярх Мирослав-Іван, Кардинал Любачівський.

Прийняття для Достойного Гостя відбулося в залі парафії св. Духа, яка вже задовго перед приїздом Патріярха приготовлялася до цієї радісної візити.

Патріярх Мирослав-Іван приїхав в товаристві Преосвященного Ізидора. При вході до церкви їх вітав голова парафіяльної ради Петро Межиброцький. Привітали Патріярха, передаючи йому символічний ключ до церкви, як господареві-голові-батькові громади, Надя Селемба з церкви св. Духа, Люда Гарух з церкви Успення Пресвятої Богородиці з Бирлінґтон та М. Федас з церкви св. Миколая. В українських народніх строях вони вітали Блаженнішого хлібом і сіллю, при тому вони передали китицю квітів — маків і блаватів з проханням завезти до Св. Софії та поставити їх на престіл Пресвятої Богородиці, опікунки України.

Блаженніший Патріярх Мирослав увійшов до церкви в супроводі преосвященного Владики Ізидора, римо-католицького єпископа А. Тонноса, в оточенні численно зібраних священиків. Попереду йшли дівчата, що несли свічку, квіти та хліб і сіль. По боках організовано стояли: група гуцулів у своїх народніх ношах, дивизійники, СУМ, Пласт, діти цілоденної школи св. Духа у народніх ношах та вірні.

Блаженнішого Патріярха від парафії та деканату в Гамільтоні привітав о. крилошанин Роман Ганкевич. Вітаючи від широкої української громади, о. Ганкевич висловив щиру подяку Блаженнішому Патріярхові Мирославові, що завітав до гамільтонської громади. Також висловив слова радости та подяки за послідовне здійснення «Завіщання» Патріярха Йосифа, що на закінчення Синоду наших владик Помісної Церкви 1985р. при спільній зустрічі з Папою Іваном-Павлом II висловив прохання визнання патріархату УКЦеркви, що його згодом повторив на форумі Надзвичайного Папського Синоду в Римі.

Отець Ганкевич також підкреслив, що незабаром наша Церква буде відзначати 1000-річчя християнства Руси-України, яке всіма засобами й силами Москва намагається присвоїти для себе. Тільки щось надзвичайного може перекреслити ці пляни. Тому найкращою ситуацією було б, якщо Апостольська Столиця визнала патріярхат Помісної УКЦеркви. «Ми віримо, — говорив о. Ганкевич, — що Ваше Блаженство, при помочі всіх нас, зробите для цього все можливе. Ми сьогодні прийшли, щоб почути від Вас, Блаженніший, слова заохоти і запевнення, що ми на правильній дорозі, що наші змагання за об’єднану Українську Католицьку Церкву з патріярхом на чолі не є ілюзії і не даремна мрія. Ми молимо Господа Бога і Матір Божу, щоб нагородили Вас, Блаженніший Патріярше, кріпким здоров’ям та довгим віком для дальшої праці у нашій Церкві для знедоленої Матері-України. На многі літа, Блаженніший Патріярше!»

Після промови Блаженнішого Патріярха Мирослава-Івана відспівано молитву та многолітствіє. Всі учасники перейшли до церковної залі, де відбулась спільна гостина, у якій взяло участь понад 400 вірних та гостей. Програму відкрив голова підготовчого комітету Богдан Кульчицький і дальше керування передав Богданові Баранові.

Мистецька частина програми почалась виступом шкільних учнів школи св. Духа. Завзяття та захоплення діточок перенеслось також на слухачів, які були зачаровані дітворою. Це були діти третього і четвертого покоління, роджені в Канаді. Діти співали пісні та деклямували вірші. Диригувала п-і Бриль при фортепіяновому супроводі Нілі Геник.

По молитві та благословенні їжі тост Святішому Отцеві підніс Пет Бреннер, директор сепаратного шкільництва в Гамільтоні. В гарно висловленому тості п. Бреннер згадав близький Ювілей Хрещення України. Тост для королеви підніс федеральний посол та особистий представник прем’єра Малруні — С. Пітерсон.

Особливою атракцією вечора був виступ гуцульської оркестри, що своїми різнобарвними одностроями, гарною гуцульською музикою та піснями перенесла присутніх думками в рідні Карпатські гори. На тлі музики Михайло Бельмега відспівав пісню до Пресвятої Богородиці, а потім гуцульським говором промовив: «Вітаємо Вас, Дєдику!». Він привітав та побажав їх Блаженству кріпкого здоров’я та многих літ. Зенон Кобилянський, голова станиці Дивізійників, вітав Блаженнішого Патріярха від колишніх полонених в Ріміні, що їх 40 літ тому обслуговував молодий о. д-р Мирослав Любачівський. С. Блашків, заступник голови місцевого відділу Комітету Українців Канади, вітав дорогого всім гостя від української громади Гамільтону. Посадник міста Гамільтону, Б. Моров, надзвичайно теплими словами вітав Патріярха і Кардинала українців, при тому, як завжди, висловив вдячність українцям за їх великий вклад в розбудову міста. Приятель парафії Пет Валер’яно вітав Блаженнішого від округи Гамільтон-Вентворт. Федеральний посол і особистий представник Прем’єра Канади Малруні, посол С. Пітерсон вітав Блаженнішого в Канаді та вручив особистого листа від прем’єра Канади. Найкращий привіт цього вечора був від римо-католицького Єпископа А. Тонноса. Сам він походить з родини маронітів, брат його, єпископ Маронітської Церкви, виховався в патріярхальній системі, через те дуже добре розуміє та підтримує змагання українців за патріярхат Української Церкви.

Преосвященний Ізидор з притаманним йому красномовством привітав та представив Патріярха, Голову і Батька Української Католицької Церкви та просив про матеріяльну підтримку для надбань Блаженнішого Патріярха Йосифа в Римі. Останнім говорив Блаженніший Мирослав-Іван про великий наступ на нас з боку Москви. «Тільки єдністю та молитвами до Господа Бога і Пресвятої Богородиці зможемо оборонитися та врятувати нашу спадщину», — сказав Патріярх. Хор «Дніпро» під дириґентурою Нілі Геник відспівав три пісні. Після заключного слова молитвою «Боже Великий, Творче Всесильний» закінчено вечір.

У святкуваннях брали участь: оо. В. Шараневич, декан і добродійка І. Лещишин, ігумен Е. Волинський, Сорока, ЧСВВ, Т. Руднік,. І. Хабурський, парох сусідньої латинської церкви Тчерик, о. Іскат. Д-р П. Івахів та Сестри-Служебниці з Торонто, Гамільтону й Анкестер. Вечір цей залишиться надовго гарним спомином в серцях присутніх. Відвідини Патріярха Мирослава-Івана, наслідника незабутнього Патріярха Кардинала Сліпого, знову зібрав нас разом та додав охоти до дальшої праці в змагу для завершення Української Церкви патріярхатом.

Володимир Проць

Свіжий номер

5 (492) 2022 OBKLADYNKA_sajt