На обкладинці цього числа «Патріярхату» вміщене відоме багатьом зображення «Київської мадонни» – ілюстрації, яку зробила з фотографії дизайнерка із Дніпра Марина Соломенникова, співробітниця TUBIK STUDIO. Цей образ став яскравим і зворушливим уособленням українських матерів, які змушені ховатися в бомбосховищах від «визвольної» російської армії.
Про «Київську мадонну» говорив і Блаженніший Святослав у своєму щоденному зверненні на 22 день війни росії проти України: «Жінка сьогодні є символом сили і мужності України. Дивне поєднання – мужність і жінка. Слово «мужність» завжди асоціювалося з мужем, але тут ми бачимо жіночу силу, яка дає Україні надію». Серед тих, що поширили зображення «Київської мадонни», Джеймс Мартін – відомий американський єзуїт, радник Папи з питань комунікації, автор багатьох книжок. На допис отця Джеймса з «Київською мадонною» відреагували понад пів мільйона людей у всьому світі.
Варто зауважити, що авторка малюнка Марина Соломенникова досі не знала, хто такий Джеймс Мартін, як і того, хто такі єзуїти. Просто натрапила на новину зі світлиною молодої мами в столичному метро, яка годує немовля. Журналісти порівнювали її з іконічною Мадонною.
Марина розповідає: «В моїй голові склалися всі пазли побаченого і прочитаного – ця жінка з дитинкою була символом усіх українських матерів, які мусять ховатися від російської зброї в бомбосховищах. Образ жінки на фотографії був настільки невинним, що, як на мене, світився навіть без ілюстрації».
Після того як художниця створила ілюстрацію, і та розійшлася просторами інтернету, їй написав автор фотографії Андраш Фьольдеш – угорський фотожурналіст. Знайшлася і жінка, зображена на фото. Це киянка Тетяна Блізняк.
Марина Соломенникова вже багато років займається ілюстрацією, створює персонажів для комп’ютерних ігор. Зараз, звісно, вона та її колеги найбільше своїх зусиль докладають до того, щоби бодай за допомоги зображень донести до людей у всьому світі правду про те, що з вини росії відбувається в Україні. Марина пояснює: «Люди, зазвичай, не читають тексти, проте, натрапивши на ілюстрацію в соціальних мережах, зупиняються, щоб роздивитися. Таким чином вони можуть побачити, наскільки страшним є те, що переживають українці. Тож ілюстрація стає тим інструментом, який може якоюсь мірою гуртувати людей».
А поки готувалося до друку це число «Патріярхату», образ української мадонни з немовлям поставав у щораз жорсткіших обставинах воєнних реалій. Фото 26- річної киянки Ольги Гарбуз, яка затулила собою своє одномісячне немовля, отримавши 25 осколкових поранень, надрукувала навіть «The New York Tims». «Нічого особливого», просто вранці, коли вона годувала свою донечку Вікторію, поблизу їхнього будинку впав ворожий снаряд. З її фото теж зробили кілька ілюстрацій, назвавши їх «Українська мадонна».
Вікторія Рябчун (Moriweather), авторка одного із зображень, пише на своїй сторінці у Facebook: «Наше завдання не забувати, що перед нами не лише військовий, а й ідейний ворог, якому не відомі ні честь, ні гідність, ні права людини, ні розуміння цінності життя. Бо у самих життя коштує дешевше, аніж два йоржики для унітаза їхнього царька».
Справді, перед нами ідейний ворог, якому не притаманне ніщо людське. П отвора, що напала на Україну 24 лютого, це не людина за своєю суттю. Не людина, бо бомбардує пологові будинки, дитячі лікарні, завдає ракетних ударів по драмтеатру в Маріуполі, чітко бачачи напис «Діти», розстрілюючи голодних людей у черзі за хлібом…
Скільки ще «мадонн» має побачити світ, щоб упевнитися в цьому?.. Багато українських «мадонн» уже не зможуть позувати жодному фотографу. І мало кому стане духу їх намалювати. Але ми хочемо, щоби світ знав про ці звірства росії, росіян – не одного путіна, а саме росіян! Хочемо, аби людство усвідомило те, що росія – ідейний ворог усього цивілізованого світу. Це ворог самої сутності Життя.
До речі, останній дипломат ЄС, який був евакуйований з блокадного Маріуполя, є генеральним консулом Греції. Це Маноліс Андрулакіс, який, зокрема, сказав: «Те, що бачив я, сподіваюся, ніхто ніколи не побачить».
Ми, українці, теж хочемо, щоби ніхто ніколи не пережив того, що зараз переживаємо ми. Але також хочемо, аби світ знав, чим насправді є росія зі своїм «русскім міром». Тому вміщуємо ще одне свідчення української мадонни – 2022. Це опис жінки з Ірпеня, яка бігла зі своїми дітьми з бомбосховища до рятівної автівки. Подаємо ці слова мовою, якою вона писала, бо Україна – демократична держава, де не «освобождают» убиваючи:
«По пути сотни кинутых расстрелянных машин, люди, разорванные на куски, мамы и дети. МИРНЫЕ ЛЮДИ, все мирные, разорванные на части. Картина мамы, закрывающей своим телом такого же убитого ребёнка, никогда не выйдет из моей головы. Раненые просто ползают по дорогам, зрелище не для слабонервных, помочь им некому: в городе ни медиков, ни власти. Они уехали пять дней назад. Там Армагеддон. Волонтеры не справляются. Туда не доставляют ничего, потому что не могут туда прорваться. Вам не покажут это по телевизору, там нет прессы, потому что они тоже НЕ МОГУТ туда прорваться…»
Світлана Бабинська
