Учуся жити у евреїв,
Люблю їх, як людей, що, у цілому, вміють мудро жить.
Душу всіх зрадників по крові, всіх плебеїв,
Що згодні народ свій за ласощі душить.
Для мене світ — це українська Україна.
Живу для неї чесно, отже і для всіх людей для світу,
Оскільки є вона, як нація, його частина,
Зазнавши від загарбників багато горя й гніту.
Я не забуду й не прощу цього. Чорнобиль пам’ятаю
І 33-ій… Страждання й муки інші немалі.
За зло, смертельне для народу — стократним злом відповідаю,
Інакше — зло затріюмфує на землі.
Приймаю ті лише концепції й ідеї (їх багато!),
Які не смерть народові пророчать, а життя,
І де б та ким не був я, віддано й завзято
За це я буду битися і чесно умирать без каяття.
Ніхто і досі на Землі не знає,
Який Він, де Він, хто Він, Бог. Але Він є:
За грішну зраду роду свого, нації — карає,
За праведне життя й борню — спасіння додає.
Якщо я зраджу Україну-матір, неборака,
Її історію борні і предків моїх безліч поколінь,
Я, з волі Бога, десь подохну, як собака,
На смітнику історії чужім. Амінь.
Каліфорнія, 1988
