Українське церковне питання: як його вирішити?

Зазвичай ми знаємо про Церкву те, що «українські конфесії» поділені. Ми чули різні реакції на цей поділ, можливо, маємо про нього свою думку. Водночас для нас буде корисно поглянути на проблему поділу не ззовні, соціологічно, а наче з її нутра, з позицій самої Церкви – еклезіологічно. Головна наша теза: українські конфесії звикли мислити конфесійно, а не церковно, тому й не можуть подолати поділу між собою. Причина не в зовнішніх обставинах, а у нашому внутрішньоконфесійному мисленні. І щоби цю проблему вирішити, необхідно від конфесійних категорій відокремлення перейти до церковних (еклезіяльних) категорій сопричастя.

Проілюструємо ці ствердження на прикладі кожної конфесії київської традиції: тих, які належать до свято-Володимирового Хрещення. Почнемо з найбільшої.

Епізод 1. Камо грядеши, УПЦ?

До непростих часів, які сьогодні переживає Українська Православна Церква, можна ставитися по-різному. Стаючи на позицію войовничого «антиправославного» конфесійного уніятства, можна зловтішатися. Ну, нарешті, вони пожнуть все, що довгими роками засівали. Тепер на власній шкурі відчують, що означає позбутися власних храмів, зазнати цькувань та звинувачень. Бог покарав цих «москалів і кагебістів», яким узагалі не місце на українській землі, а подальший маршрут – услід за «русскім корабльом».

Московський патріарх кирил нагороджує предстоятеля УПЦ МП митрополита Онуфрія орденом Серафима Саровського (Іступеня), 2021 р. Джерело: РІСУІнша позиціяконфесійно-політкоректна. У «них» (не в нас) проблеми поділів. Тому виражаємо «глибоку стурбованість» і закликаємо сторони конфлікту (УПЦ і ПЦУ) сісти за стіл перемовин. Остаточно ця криза є внутрішньою справою «наших православних партнерів» у Раді Церков України. Сподіваємося, що «здоровий глузд» переможе. При цьому москву, звичайно, краще не дратувати… (табу). Така позиція – ні про що, в її основі – байдужість і мовчазне прагнення, аби все «вляглося» і надалі ніхто надмірно не напружувався.

Кожна з цих позицій має свою внутрішню логіку. Проте завжди постає питання, наскільки адекватним може бути конфесійний аналіз церковної проблеми? Наскільки правомірно вважати конфлікти між православними лише їхньою внутрішньою справою, прямо не пов’язаною з Церквою Христовою? Але це означає, що ми не вважаємо їх Церквою взагалі, хоч офіційно і вони, і ми взаємно визнаємо себе Церквами. Запитаємо ще й так: чи події в «іншій» Церкві ніяк не заторкують Церкви «моєї»?

Що ж стосується конкретно українських греко-католиків і православних, то наскільки «нашими», «своїми» вони є одні для одних? Можливо, православні для греко-католиків є «не нашими», а «їхніми». А якщо «їхніми», то «чиїми»? Ці питання – про помісність конфесійно поділеної Київської Церкви, тобто приналежність Церков київської традиції до Церкви Христової.

Конфесійна відповідь греко-католиків, яка ігнорує помісність Церков: православні чужі; натомість церковна відповідь – наші. А якщо так, то і «нам» не байдуже те, що відбувається в «них». Нам болить те, що болить їм, бо все відбувається в Церкві Христовій, а тому і в «нашій».

Криза в українському православ’ї є насамперед кризою його сучасної ідентичності. Ключове її питання – «хто ми»? Відповідь, успадкована з минулого, досі виглядала самоочевидною. Ми – частина РПЦ, належимо, зі слів патріарха московського Кирила, до єдиного православного простору або ж «русского міра». У радянський період ми були «українським екзархатом» РПЦ, в пострадянський стали називатися УПЦ – «самокерованою Церквою у складі РПЦ».

Проте вже понад 30 років Україна та росія – суверенні держави і вже понад вісім років вони перебувають у стані війни. За 30 років виросло нове покоління українців, для яких росія чужа. Вони не відчувають ностальгії за радянським минулим чи, тим більше, емоційної постколоніальної залежності від сучасної росії.

Це не може не позначитися й на міжцерковних відносинах. Поступово відходить «стара гвардія» архиєреїв радянської доби, для яких москвоцентрична модель Церкви була аксіомою. Тепер має бути якось інакше. Але як?

Повністю статтю читайте у паперовому або в електронному варіанті.

Свіжий номер

5 (492) 2022 OBKLADYNKA_sajt