Не так уже й багато збереглось до наших днів української літератури XV століття. А це була цікава й важлива доба, коли шаблі ще не прийшли на заміну мечам, коли українські ікони малювали в традиційному візантійському стилі, коли церковнослов’янська мова успішно конкурувала з латинською як офіційна і напівдержавна, коли Москва не без успіху претендувала на право володіти Київською митрополією, тобто коли ми ще були ближчими до Русі, консервативної, візантійської, княжої Русі, аніж до волелюбної, ренесансно-барокової, модерної козацької України. І ще одна риса, яку часто забував багато хто з українських істориків і про яку так важливо нагадати тепер: у ХV столітті наша Церква майже весь час перебувала в єдності з Римом.
ПОВНІСТЮ СТАТТЯ У ДРУКОВАНІЙ ВЕРСІЇ ЖУРНАЛУ
