Управа Українського Патріярхального Світового Об’єднання, редакція журналу «Патріярхат»

Слава Ісусу Христу!

Вельмишановні панове! Уважне читання часопису, видаваного управою, осмілило мене до думки звернутися до Вас з цим листом. Широкий розголос набуло отримання незалежности балтійськими країнами, зокрема й Литвою. Та напевне світова українська громадськість не знає, що в Литві під сучасну пору проживає близько 40 тисяч українців, а історичні шляхи Литви і України пов’язані протягом багатьох століть. Від трьох років в Литві існує Громада українців Литви, працюють п’ять українських шкіл, виходить газета, є українське радіо, існують хори і громадські осередки.

Від липня цього року (по тяжкій, нераз і судовій боротьбі з Російською Православною Церквою) українцям остаточно передано одну з найславніших наших церков — церкву Святої Трійці. Один священик і один монах, що нещодавно прибули зі Львова (до них часом долучається і наш 80-літній парох о. Володимир Прокопів, що перебув сталінські табори та потайки працював навіть і при комуністах в Литві) намагаються підняти релігійний запал серед українського загалу в Прибалтиці. Умови тієї роботи важкі, бо українці розкидані по всіх більших містах, зденаціоналізовані й деморалізовані (якщо така проблема стоїть перед українцями Сходу У країни, то тим важча вона для нас).

Але попри все ця праця поступає, ба більше, можливо власне у нас дійде до того омріяного об’єднання в одному патріярхаті, не дійде до тих суперечностей, що спалахнули на Батьківщині — Україні. Але для цього всього потрібна наша виснажлива праця та бодай невелика, спрямована на відродження 400-річної катедри, допомога всіх добрих людей. Тому ми просимо управу Українського Патріярхального Світового Об’єднання та редакцію журналу «Патріярхат» привернути увагу своїх членів і читачів до долі українців Литви та надати посильну допомогу Фондові відродження церкви Святої Трійці, з якою пов’язані постаті як греко-католицького Святого Великомученика Йосафата, так і православного Тараса Шевченка — постатей, що йшли до всеукраїнського духовного єднання.

Власне, відновлення церкви і суспільного центру при ній вже триває, але в умовах переходу Литви на власну економіку та загального зубожіння людей невідомо, чи й за двадцять років власними силами нашим осередкам вдасться відбудувати церкву (обсяг робіт оцінюється в 16,600 ам. долярів). З іншого боку, вже існуючий фонд у Ватиканському банку, постаюча українська підприємницька ініціятива в Литві, допомога українських організацій інших країн вселяють в нас надію мати бодай одну нашу спільну святиню на всі прибалтійські республіки.

З пошаною і найліпшими побажаннями,

д-р Олександер Авраменко,
Представник УКЦ Литви у Римі

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Свіжий номер

2 (477) 2020 2-2020-internet-web