Свіжий номер

1(501)2024

Час ставати сильнішими

Стати автором

Управа Українського Патріярхального Світового Об’єднання, редакція журналу «Патріярхат»

Слава Ісусу Христу!

Вельмишановні панове! Уважне читання часопису, видаваного управою, осмілило мене до думки звернутися до Вас з цим листом. Широкий розголос набуло отримання незалежности балтійськими країнами, зокрема й Литвою. Та напевне світова українська громадськість не знає, що в Литві під сучасну пору проживає близько 40 тисяч українців, а історичні шляхи Литви і України пов’язані протягом багатьох століть. Від трьох років в Литві існує Громада українців Литви, працюють п’ять українських шкіл, виходить газета, є українське радіо, існують хори і громадські осередки.

Від липня цього року (по тяжкій, нераз і судовій боротьбі з Російською Православною Церквою) українцям остаточно передано одну з найславніших наших церков — церкву Святої Трійці. Один священик і один монах, що нещодавно прибули зі Львова (до них часом долучається і наш 80-літній парох о. Володимир Прокопів, що перебув сталінські табори та потайки працював навіть і при комуністах в Литві) намагаються підняти релігійний запал серед українського загалу в Прибалтиці. Умови тієї роботи важкі, бо українці розкидані по всіх більших містах, зденаціоналізовані й деморалізовані (якщо така проблема стоїть перед українцями Сходу У країни, то тим важча вона для нас).

Але попри все ця праця поступає, ба більше, можливо власне у нас дійде до того омріяного об’єднання в одному патріярхаті, не дійде до тих суперечностей, що спалахнули на Батьківщині — Україні. Але для цього всього потрібна наша виснажлива праця та бодай невелика, спрямована на відродження 400-річної катедри, допомога всіх добрих людей. Тому ми просимо управу Українського Патріярхального Світового Об’єднання та редакцію журналу «Патріярхат» привернути увагу своїх членів і читачів до долі українців Литви та надати посильну допомогу Фондові відродження церкви Святої Трійці, з якою пов’язані постаті як греко-католицького Святого Великомученика Йосафата, так і православного Тараса Шевченка — постатей, що йшли до всеукраїнського духовного єднання.

Власне, відновлення церкви і суспільного центру при ній вже триває, але в умовах переходу Литви на власну економіку та загального зубожіння людей невідомо, чи й за двадцять років власними силами нашим осередкам вдасться відбудувати церкву (обсяг робіт оцінюється в 16,600 ам. долярів). З іншого боку, вже існуючий фонд у Ватиканському банку, постаюча українська підприємницька ініціятива в Литві, допомога українських організацій інших країн вселяють в нас надію мати бодай одну нашу спільну святиню на всі прибалтійські республіки.

З пошаною і найліпшими побажаннями,

д-р Олександер Авраменко,
Представник УКЦ Литви у Римі

Поділитися: