Уривки з листів

Вельмишановна редакціє!

Здається не писала до Вас цілу вічність… Що робити: політика, педагогічна діяльність, важке, але цікаве життя в Україні так мене завихорило, що ніколи і вгору глянути. Багато витримала політичних битв, витріпала немало нервів, але нічого — не програла. Час іде й він працює на нас — патріотів. Ще рік тому тільки троє нас — депутатів-патріотів у Луганській міській раді працювали українською мовою, нині ж — з серпня ц.р. — все діловодство Луганської ради та виконкому ведеться державною мовою. І все нормально, навіть комуністи з’їли цю пілюлю й ніхто нічого й не писнув проти. Працюємо! До кінця цього навчального року маємо повністю українізувати весь процес навчання на історичному факультеті педагогічного інституту (а не так, як було раніше: тільки дисципліни катедри історії України, хоч і це було немало). На підході – інші факультети, підтягуються, не лінькують — нічого, все буде нормально!

Повідомляю також, що ми провели на досить високому рівні «Берестейські читання» (надсилаю Вам програму). Вони викликали величезний інтерес молоді й був повний, набитий зал. Обласне радіо зробило 40-хвилинний звіт-передачу про цей захід. Радіо отримало багато листів слухачів. Думаю, не варто нагадувати, якими є важливими такі читання для Сходу?

Завжди казала і повторюю: на Сході для українських церков — непочатий край роботи і величезні перспективи. Ви просто це собі не уявляєте!

На все добре!

Борисова Ольга
Україна 348024 м. Луганськ вул. КІМа, буд. 95

* * *

Бофало, 4 грудня 1996

До редакції «Патріярхату»,

Побуваючи в Україні, на Львівщині та в Карпатах, мала нагоду пережити цікаві моменти та спілкуватися з інтересними особами. Часті дискусії на релігійні теми, молитву в школах, не давали мені спокою. Одного разу при зустрічі з панями зі Союзу Українок, в Косові, які багато часу посвячують суспільним справам, я запитала, чи є можливим, щоб ви звернулись до гуцулів, щоб зробили малі хрести, без орнаментів — прості хрестики з дерева для кожної кляси в школі, чи директор школи, на їхню думку, дозволив би повісити в клясах? Відповідь була: Ми думаємо, що з тим проблеми не було б. Це добра думка. Гуцули напевно згодяться зробити їх для школи.

Гр. Католицька Церква прибрана вишиваними рушниками, а долівка в цілій церкві застелена килимами, такого чуда я ще не зустрічала. Й саме тут небуденною церковною урочистістю, в косові цього (1996) року в липні, було святкування 400-ліття Берестейської унії. Єп. Павло Василик в асисті священиків і питомців духовної семінарії об’їздив гр. католицькі парафії, відправляв архієрейські Сл. Божі. В Косові висвячували нового священика. Опісля Владика висловив патріотичну проповідь, відповідну до оказії 400-ліття і висвячення священика.

Божественна відправа зворушила присутніх, які заповнили церкву і емоційно спринимали кожне слово. Я була щаслива бачити зворушення людей, та з якою увагою слідкували за кожним порухом руки Владики, коли благословив вірних а сидів Владика на підвищенні, посередині церкви. Нарід жадний доброго Божого слова, а це чудовий лік на їхні зруйновані душі.

З радістю пересилаю редакції частину листа з Косова, з якого видно старання і працю нашої церкви.

Остаю з повагою
Оксана Салдит

… Три тижні була на курсах вчителів основ християнської моралі (по старому катихизму). Це світський предмет, який базується на Біблії. Таких уроків немає ще по всій Україні, тільки тут, у нас на Галичині. Це перша ластівочка. Студії дуже гарно і цікаво організовані. Слухали лекції і Владики Іренея, і академіків, і професорів, і вчителів-практиків Івано-Франківська, були у них на уроках.

Я багато що почерпнула і навчилась. Так що, Оксаночко, слово Боже і його наука у нас в школах уже є. То так обережно вводили і помаленьку, бо знаєш, наше українське суспільство дуже різношерстне. Реакція на це введення була різна. Ти ж бачиш по телевізору і читаєш в газетах, що на Україні святкують ще і комуністичні свята з червоними прапорцями. Боже, поможи, щоб це минулось…

* * *

Вельмишановне панство!

Щодо Вашого журналу, то коли трапляється нагода його прочитати, я його читаю з великим задоволенням. Я є голова Союзу Українок і ми часто обговорюємо ту чи іншу статтю на своїх зібраннях. Маю таке побажання — щоб на сторінках «Патріярхату» побільше було церковних пісень, по-можливости з нотами. В нас є церковні твори в обробці Леонтовича, Кошиці, Лисенка (маю на увазі літургію). Але збірника ірмологіонів галицького наспіву «Гласопіснець», який вийшов у 1895 р. у нас нема. Чому пишу у нас, бо я є хористка церковного хору церкви Пресвятої Тройці села Озерна, Зборівського р-ну Тернопільської обл. Наш хор має велике звання «Народня хорова капеля». І хочеться кожен раз якихось нових творів.

Приношу щиру дяку і низький уклін.

Люба Періг