Уривки з листів з України

…Одержую журнал «Патріярхат». За минулий рік одержав три номери. Журнал файний — корисний і актуальний. Ми його тут читаємо, і він ходить із рук в руки. Біда тільки в тому, що ми не можемо Вам віддячити матеріяльно. Бож тих долярів ми і в руках то не тримали. А наші купони там Вам не потрібні, так що маємо таку прикрість.

Але все ж ми не є невдячні. Ми за Вас молимося, за Ваші родини і Ваші справи. І віримо, що Господь Вас рясно благословить. Ми в Херсоні були би раді і в 1994 році одержувати від Вас примірник журналу.

Трохи про нас:

З Божою поміччю ми здобули українську державу, то зразу заходилися організовувати в м. Херсоні Українську Католицьку Церкву. Наші віруючі — це переселенці із Галичини, Буковини, Закарпаття і з Польщі. Це є бойки, лемки, гуцули, русини, українці.

Уже півроку як ми маємо свого священика і працюємо вже повноцінно. Хрестимо, вінчаємо, хоронимо і т.д. Юридично і духовно ми підпорядкувалися оо. Василіянам. А оце минулої весни мене Господь покликав до чернечого життя, і я перший з південноукраїнських земель після московської окупації покликаний до чернецтва в Католицькій Церкві тут, на півдні. Отець Ісидор Гончар, ЧСВВ, обслуговує ще кілька громад тут на півдні в Херсонській, Миколаївській, Одеській областях.

Не вистачає ще духовної літератури. Велика потреба ще є в молитовниках, збірниках пісень — дитячої літератури немає.

Ми в Херсоні маємо вже невеличку каплицю і одержали земельну ділянку. Тепер архітектори розробляють проект, і будемо будувати церкву і манастир оо. Василіян. Гірше по селах, бо правимо Служби Божі по хатах. Влада тут ще комуняцька, і нас, католиків, тут ненавидить. Головне, що ми маємо мету, бачимо ціль і знаємо, як то її досягти, а це є немало. Віримо, що як говорив Великий Галицький Будитель М. Шашкевич, що не з плачу і стогону, — а з руки діяльної квітнуть надії…

Дорогі наші брати-українці, бажаємо Вам веселих свят. Щастя Вам і добра!!!

Брат Василь Данищук, ЧСВВ
7 січня 1994 р.Б.

* * *

… Я українка з Закарпаття, звертаюсь до Вас з таким проханням. Нещодавно мені пощастило дістати з великим трудом Ваш журнал «Патріярхат». З великим задоволенням прочитала від першого до останнього рядка і дала прочитати всім нашим знайомим українцям греко-католикам, що жиють тут, у місті Ужгороді. Але, на жаль, тут не одержує ніхто, тому що ми не можемо провести підписку на Ваш журнал, так як у нас тільки гроші рахуються в карбованцях-купонах, а долярів ми не маємо.

Ми, греко-католики міста Ужгорода, дуже б Вас просили, якщо б можна, щоб нам висилати один журнал щомісяця для всіх нас, ми б по черзі читали його, а за Вас всіх молились би, щоб Господь Бог Вам дав силу і надалі працювати на користь єдності віри і народу.

Марія Штилиха

* * *

… Ваш дорогоцінний журнал одержую вже 2 роки, за що сердечно дякую. Він мені дуже подобається. Він віддзеркалює життя нашої Української Католицької Церкви. Він підносить мене на дусі. Я є членом Спілки політв’язнів України. Читаємо на зборах нашої Спілки. Мій стрийко о. Василь Гриник був генеральним вікарієм для українців греко-католиків у Польщі, помер в 1977 р. і похоронений у Перемишлі.

Володимир Гриник

* * *

… Я Вам дуже вдячна за Ваш журнал «Патріярхат». Він для нас усіх є духовною підтримкою, бо люди питають мене, чи я ще не дістала нового номера журналу, бо всі хочуть читати, всі люди інтересуються, що в світі більше знають про нас, ніж ми. Журнал передають з рук в руки по кількох селах, і всі Вам дуже вдячні за нього.

Велика подяка від мене за Ваш труд і всім жертводавцям, що складають гроші, щоб нам висилати журнал, який є для нас великою духовною підтримкою, бо тут віра була заборонена, і молодь вся не мала змоги із чого читати все про віру Христову, а той журнал є як навернення всієї молоді до Бога. Ще раз дякую всім жертводавцям за їх дари для нас…

Пащак Надія

* * *

… Завдяки Вам і Вашим старанням я уже майже два роки одержую журнал «Патріярхат». В нашому деканаті я лише один одержую цей журнал, тому він у мене довго не затримується. Особливо цікавляться матеріялами журналу молоді священики. По матеріялах журналу ми кожного разу на деканатських зборах маємо дискусії. Матеріяли журналу обговорюємо також в школі, в колі шкільної інтелігенції, яка поступово починає розуміти, що роля мирян в нашій Церкві повинна бути вагома. Цілком одобрюю і підтримую стиль і дух журналу «Патріярхат» в напрямку того, щоб наша Українська Церква мала гідне місце у Вселенській Церкві і робила кроки до об’єднання нашого народу в один Патріярхат. Ваш журнал консолідує думку інтелігенції і багатьох священиків іти дорогою, яку накреслив бл. пам’яти Слуга Божий Андрей і наш ісповідник Христової віри Патріярх Йосиф.

Ваш приятель

о. Михаїл Цікало

* * *

… Одержую регулярно журнал «Патріярхат». З великою увагою читаю, а також даю читати своїм друзям і навіть недругам. Пробачте, що, може, грубо написав «недругам», бо тут у нас на Україні на релігійному грунті є велике тертя, а Ваш журнал веде до порозуміння, навіть в заголовку написано за «єдність Церкви і народу». Або стаття, де описано про з’єднання Церков, або чому одна конфесія признає ворогів другої конфесії.

Отже, Ваш журнал дуже потрібний для нас, котрий учить любити ближнього, як самого себе.

Головатюк Василь, Заболотів

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>