Утворення відділу сакрального мистецтва

З першими проблисками демократії Львівська академія мистецтв звернулася до творів церковної тематики, які було введено в програми курсового та дипломного проектування. До речі, церковне (сакральне) і релігійне мистецтво, наскільки можна зробити правдивий висновок в нинішніх демократичних умовах, ніколи не полишало стіни навчального закладу. Тодішня адміністрація завжди мала клопоти з релігійними «проявами» серед студентів та викладачів. Так, К. Звіринський, В. Островський, Л. Медвідь таємно розписували храми на Львівщині, Тернопільщині; В. Овсійчук науково досліджував церковне малярство, зокрема українську ікону, звісно, не з позицій ідеології войовничого атеїзму…

У 1988 році офіційно було запрограмовано проект на релігійну тематику — інтер’єр церкви, яку розробив студент IV курсу катедри проектування інтер’єру І. Задорожний (кер. — доцент Р. Василик). Потім церковна тематика стала фактично всеохоплюючою. Вона заполонила катедри художнього текстилю, скла, кераміки, художніх виробів з деревини, проектування інтер’єру, а також монументальні відділення — живопису та скульптури. Особливе місце посідає сакральна тематика на катедрі проектування інтер’єрів (ПІ), зокрема проекти церков, виконані студентами цієї катедри, експонувалися на міських виставках і отримали схвалення громадськості, а також видатного канадського архітектора українського походження Р. Жука — відомого у світі спеціяліста в галузі церковного будівництва.

Дуже швидко з епізодичних курсових завдань ця катедра перейшла до дипломного проектування. Першою працею на цю тему був дипломний проект студентки Г. Кирчів-Грицай «Сучасне об’ємно-просторове вирішення церкви з використанням дерев’яної конструкції», виконаний 1989-1990 навчального року.

Наступного 1990-1991 н.р. було виконано близько десяти дипломних робіт з проблем сакрального мистецтва. Це — манастирський комплекс для ченців Студитського уставу в с. Дора біля Яремче (авт. І. Костишин, М. Лупій, кер. В. Катрушенко), іконостас церкви Благовіщення у Надвірній (авт. А. Дем’янчук, кер. Р. Василик) та ін.

Багато дипломних робіт реалізовано на об’єктах, наприклад, комплексний проект оформлення храму Покрови Пресвятої Богородиці у Львові (1992-1995 pp.) Це — дипломна робота студентів А. Качалуби та О. Патика (кат. ПІ), Ц. Шеваги, В. Шеваги та І. Черкуна (кат. ХВД), А. Велична, І. Бадяка, І. Винничука (кат. МДЖ), О. Поповича (кат. МДС), І. Дудки (кат. художньої кераміки). Роботи велися під загальним керівництвом доцента Р. Василика.

Цікава за своїм вирішенням дипломна робота «Скульптурний іконостас для студентської церкви св. Трійці у Львові», виконана студентами С. Кляпетурою, А. Манчуром та О. Покусинським (кат. МДС, кер. професор І. Самотос).

Практика показала, щоб підготувати повноцінного спеціяліста з церковної проблематики, одного завдання, присвяченого сакральній темі, для студента вкрай недостатньо. Тому Вчена рада ЛАМ ухвалила відкрити відділення сакрального мистецтва. Це не означає, що фахівці живописного відділення (і не тільки живописного) не можуть займатися проблемами сакрального мистецтва. Насамперед, це залежить від їхньої внутрішньої потреби і таланту. Ті, хто висловлював сумнів у доцільності відкриття спеціяльного сакрального відділення, посилалися на його відсутність у вузах європейських країн. Проте, наше церковне малярство суттєво відмінне від європейського церковного (латинського) мистецтва, передусім тим, що наш східний обряд зберіг засади, на яких базувалося раннє християнство від часів його легалізації. Бажаємо ми того, чи ні, але ми належимо до цього обряду й зобов’язані дотримуватися настанов сьомого Нікейського собору 765 р. Основною рисою східного обряду є те, що через зовнішні ознаки сакральної атрибутики ми заглиблюємося у внутрішній зміст Божественної Літургії. Усе тут — від найбільшої до найменшої деталі — має вийняткове значення: чи буде це священичий одяг, престол, церковні аксесуари, чи, безпосередньо, храм і територія навколо нього та, особливо, ікони.

У латинському храмі малярство носить ілюстративно-пізнавальний характер і залежно від художньої якості можна захоплюватися або просто споглядати його та говорити більше про автора, ніж про зміст малярства. Наша ікона заворожує своєю внутрішньою суттю: ми завмираємо перед нею у покорі й готові до молитви (або внутрішньо вже молимося), якнайменше переймаючись, хто її автор. Ікона в нашому обряді нерозривно пов’язана з літургійним процесом. Перед встановленням її на своєму місці, священик освячує ікону, а перед початком Літургії та її основною частиною (перед внесенням Святих Дарів), ікони окаджуються священиком. Часто причиною побудови храму, манастиря було з’явлення тієї чи іншої чудотворної ікони (Унів, Зарваниця, Крехів, Почаїв тощо).

Ікона, як і текст Літургії чи літургійний спів, також має своє змістовне значення, закодоване у специфічних формах ікон, її деталях тощо. Тому вилучення з ікони властивих для неї фігур чи довільне їх трактування недопустиме, як неможливе нехтування звуками в музиці чи словами у літургійному тексті. Для того, щоб зрозуміти значення ікони, вміти послуговуватися її символами і знаками, потрібна значно глибша фахова та богословська підготовка.

Навчальна програма відділу сакрального мистецтва спрямована на те, щоб протягом навчання студенти могли засвоїти основні техніки іконографії та зрозуміти її значення в літургійному контексті.

Нині в Академії маємо другий набір студентів. На відділенні сакрального мистецтва викладають висококваліфіковані спеціялісти: професори В. Овсійчук, К. Звіринський, М. Бідняк, доценти М. Кристопчук, Р. Василик та ін. Студенти мають можливість прослухати цикл лекцій доктора богослов’я о. І. Музички (Рим), доцента о. Л. Пушкаша (Будапешт). Плянується залучення інших відомих фахівців галузі церковного малярства.

На жаль, відділення зіткнулося з важкими матеріяльними труднощами: бракує аудиторій, обладнання, студійних матеріялів тощо. Найгірше, що дане відділення, як, зрештою, й катедри Академії, зовсім не фінансується і функціонує виключно на ентузіязмі й матеріяльному забезпеченні викладачів.

Хотілося б вірити, що проблеми, які стоять перед відділенням, не будуть лише внутрішніми — катедри чи Академії, а, в першу чергу, торкатимуться представників церкви та громадськости, бо нашою основною метою є повернути українську культуру царини сакрального мистецтва на давні й довготривалі високі позиції, що своєю красою прослави Бога дивували світ.