В 5-ту річницю Чорнобиля

П’ять літ проминуло, як сонце зайшло,
Чорнобиля хмари закрили його.
П’ять літ і короткі, і довгі, й страшні,
Бо тисячні могили, як кошмарі,
Різьблять землю чорними гробами.
Люди живуть. Не живуть, животіють.
Про краще завтра лише снять і мріють,
А дійсність сумна, як страшна примара
І як на небі грізна, чорна хмара
Зависла над бідним народом.

Весна. Все будиться до життя нового,
Зелень шукає сонця золотого,
А людського життя весна марніє,
Бо воно не розвивається, а тліє
На попелищі текучої медом і молоком землі.

Господи, Ти страсний четвер пережив.
В п’ятницю на Голготі жертву завершив,
Аж від терпінь затряслася земля…
В неділю воскресла Правда Свята.

Ти, Господи, сказав: візьми свій хрест і йди за мною.
ми, Ісусе, пішли за Тобою,
Аж земля болями і кров’ю просякла.
На гроби вже місця нема…
Молимось: даруй і нам ласку Воскресного Дня.

Ольга Гриньків

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>