Святочні Сходини у другу річницю відходу у Господню Вічність світлої пам’яти Патріярха Йосифа відбулись 7 вересня ц.р. після Служби Божої і Панахиди, які відправив о. мітр. В. Макух.
У церковній авдиторії всі присутні відспівали «Боже Великий, Творче Всесильний» під проводом Івана Головки. Вступне слово виголосив голова Трентонського Відділу Патріярхального Т-ва мгр Микола Нагірняк, який говорив про світлу пам’ять Патріярха Йосифа та важливість щорічного вшановування пам’яти Ісповідника Віри і виконування Патріяршого «Завіщання». Мгр Нагірняк також попросив до слова і представив присутнім відомого Патріярхального діяча д-ра Леоніда Рудницького.
У своїй святочній промові д-р Рудницький, аналізуючи різні можливості безсмертя, підкреслив, що «своїми творами і ділом наш Блаженніший Йосиф, як перший Патріярх України і кардинал Римської Церкви, ввійшов в історію українського народу і його Церкви та в історію Вселенської Церкви як науковець-богослов, він увійшов в історію науки, а як людина і Ісповідник Віри він здобув собі безсмертя тим, що вже за свого туземного життя він став улюбленою темою багатьох поетів і письменників, які писали й писатимуть про нього літературні твори. Отже, Патріярх Йосиф живе далі в науці й літературі, й це запевнює йому свого роду безсмертя… Блаженніший Патріярх Йосиф житиме (також) у серцях духових своїх нащадків…». А на закінчення шановний доповідач сказав: «Нехай ім’я великого Патріярха Йосифа залишиться серед нас у вічній пам’яті, і нехай ця пам’ять про нього перетворить нас усіх у нескорених воїнів Христових та допоможе нам завершити його велике діло…».
Опісля слідувала деклямація «Пам’яті Патріярха Йосифа» — Стефанії Кральки у дуже гарному виконанні Адріяна Надраги. Гарним був також виступ молодої бандуристки Тамари Кузик, яка з чуттям виконала композицію Миколи Лисенка «Кармелюк» і народню пісню «Прощай, село». Обидвох юних виконавців мистецької частини програми публіка нагородила рясними оплесками.
Уривки із Патріяршого «Завіщання» прочитала Дарія Кузик. «Пам’ятайте, що нарід, який не знає або загубив знання свого минулого з його духовними скарбами, вмирає і зникає з лиця землі», — остерігав Патріярх Йосиф у «Завіщанні». А далі там написано: «Патріярхат Церкви — це видимий знак зрілости й самобутньости помісної Церкви та могутній чинник у церковному і народньому житті… В Східній Церкві ні Папи, ні навіть Вселенські Собори не становляли Патріярхатів… Завершення тих Церков патріяршим вінцем було завжди овочем дозрілої християнської свідомости у Божому люді, у всіх його складових частинах, у свідомості духівництва і пастирів… Патріотизм і дбання про добро своєї нації вважались все за Богом дані обов’язки…
Та сама засада відноситься і до Церкви, а саме, що існує Богом даний обов’язок позитивно дбати про її добро, обов’язок і право боронити її проти будь-кого, що спричинив би їй шкоду… Сьогодні… стали відомими таємні документи про контакти між Апостольською Римською Столицею і московською патріярхією, документи, що мають характер присуду смерти для Української Церкви, а разом з тим упокорююче вдаряють в саму Вселенську Христову Церкву… Ставайте в обороні Української Католицької Церкви, але бороніть також права Української Православної Церкви, так само жорстоко знищеної чужим насиллям! Бороніть також інші християнські й релігійні громади на українській землі, всі бо вони позбавлені основної свободи сумління і віровизнавання та всі терплять за свою віру в Єдиного Бога. Найближчим нам по вірі й крові є наші православні брати. Нас єднає традиція рідного християнства, спільні церковні й народні звичаї, спільна двотисячолітня культура. Нас єднає спільне змагання за самобутність рідної Церкви, за її повноту… Всі ми, католики і православні, боремося за постання нашої Церкви і за її духову силу в Україні і в країнах поселення наших вірних. І всі ми несемо важкий Господній хрест, ісповідуючи Христа».
Рівночасно були відчитані вислови Веренфріда ван Страатена, який дораджує часто прочитувати «Завіщання» і при тому намагається остерегти нас словами: «Була б це трагедія перед історією і Вашим народом, коли б Ви не осягнули вповні Вашого Патріярхату… Не лякайтеся труднощів і перепон, а працюйте солідно і послідовно… Факт, що атеїсти і коляборуючі московські православні прелати докладають усіх зусиль з поміччю багатьох союзників, щоб унеможливити визнання патріярхату, є доказом того, що таке визнання посилило б духовну силу Українського Народу…».
Святочні Сходини закінчено молитвою за прославу Патріярха Йосифа і відспіванням «Боже, вислухай благання» під диригуванням Головки.
Мистецьким оформленням сцени займався інж. Іван Микитин. Прихід передано на фонд удержання Українського Католицького Університету в Римі.
Д. К.
