В Нью-Джерзі – у Виппані і в Ньюарку пом’янули Патріярха Йосифа

У другу річницю переходу у вічність Ісповідника Христової віри, святого Йосифа-Патріярха України, 7 вересня 1986 р. у названих містах український Божий люд пом’янув свого улюбленого Владику Службами Божими та жалобними панахидами. На прохання голови відділу Українського Патріярхального Товариства в окрузі Ньюарку Василя Пасічняка, о. Осип Панасюк, парох у Виппані, і о. Михайло Кучмяк в Ньюарку заздалегідь повідомили з амвону та в церковних бюлетенях своїх парафіян про час і місце відзначення цієї річниці.

У Виппані Служба Божа з панахидою була відправлена о. Осипом Панасюком о год. 9 ранку. По відправі відбулися святочні сходини, на яких голова названого відділу Василь Пасічняк виголосив доповідь про епохальне значення діяльности Патріярха Йосифа — Глави Української Католиць­кої Церкви, для України і її Христової Церкви. По короткому накресленні сильветки великого Покійника і по вичисленні ним фізично-матеріяльних надбань для української Церкви в Римі та в діяспорі — собору Св. Софії, української парафії святих Сергія і Вакха, Українського Католицького Університету ім. св. Климента Папи, манастиря оо. Студитів та філій Українського Католицького Університету в США, в Канаді, Арґентіні, Англії і в Бельгії і Товариства «Свята Софія» в Римі, з її філіями в США, Канаді, Бельгії і в Англії, доповідач зокрема підкреслив здійснення Блаженнішим Йосифом ідеї Патріярхату в Українській Церкві, ідеї, яка впродовж понад 300 років лежала на полицях архівів і вряди-годи з’являлася в розмовах мудрих мужів Церквиці народу та в римських куріях.

Патріярх Йосиф, великий муж вселенської і нашої рідної Церкви, став різьбарем долі українського народу на основах любови й вірности Богові й Україні. Він став надхненням і рушійною силою походу до збереження патріярхату в орбіті Вселенської Церкви і до волі народу в його незалежній державі. Окупанти України знають велику вартість цього походу і тому постійно і всюди платним словом своїх агентів стараються його спинити. Та український народ відчув і зрозумів, що Патріярхат Церкві, а державність Україні конечні для збереження його буття у вільних народів колі, бож і людська гідність не дозволяє йому бути тяглом у чужому возі — західньому чи східньому. Така настанова силою патріяршого Слова увіковічнена в «Завіщанні» Патріярха Йосифа.

І саме тому ті, що це зрозуміли, дбають про те, щоб щорічно пригадувати українському Божому Людові великі ідеї і велику візію Патріярха Йосифа в річницю його переходу у вічність. Про це повинні теж тямити провідники Комітетів для відзначення світлого 1000-ліття Церкви київської митрополії і у своїх видавничих програмах присвятити видання для величної постаті вірного великого сина Церкви і народу Патріярха Йосифа, Кардинала Сліпого.

В Ньюарку ціла імпреза відбулася в церкві св. Івана Хрестителя. По відправлених о. Михайлом Кучмяком Службі Божій і Панахиді перед тетраподом із гарно удекорованим портретом св.п. Патріярха заступником голови відділу Федором Луцишиним, під час яких урочисто співав церковний хор під дир. Михайла Добоша, добре опрацьований життєпис Верховного Архиєпископа прочитав сотрудник парафії, редемпторист о. Михайло Вівчар. Але, на жаль, лише до часу звільнення Патріярха з московської неволі. Про життя Патріярха Йосифа на волі, в Римі, про його заслуги залишив до роздумувань здивованим богомольцям. Шкода, що доповіді не говорив сам парох о. Михайло Кучмяк, який відправляв поминальні Богослуження, та що друга частина імпрези — святочні Сходини — не відбулися в церковній залі, так, як було передбачено. Та ці зміни треба в християнській любові прийняти.

Василь Пасічняк

Свіжий номер

5 (492) 2022 OBKLADYNKA_sajt