В обороні Києво-Печерської Лаври

Заснована в першому десятилітті XI століття, Києво-Печерська Лавра являє собою найстарший український манастир та колиску чернечого життя в київській Русі-Україні. Прославлена її основниками — Преподобними Антонієм та Феодосієм — Печерська Лавра стала вогнищем християнської віри, культури, освіти та науки, свідком історичної долі й недолі українського народу; її храми та будівлі включають деякі із найстарших та найвидатніших історично-архітектурних та мистецьких пам’ятників українського народу. В печерах-катакомбах Лаври поховані численні подвижники християнства й культури в Україні, між ними й Преподобний Нестор-Літописець, основоположник української історіографії.

Із поневоленням України російськими комуністами, Києво-Печерську Лавру ограбовано з її майна й дорогоцінностей, що ними століттями обдаровували її українські князі й гетьмани та інші володарі, збезчещено мощі київських печер, переслідувану манастирську братію відсунено у закуток Лаври, здесятковано арештами й розстрілами. Врешті, в січні 1930 року, викинено з манастиря останніх 48 монахів, а Лавру перетворено у «музейний городок», в якому згодом відкрито й «антирелігійний музей». Хоча безцінні храми й будівлі Лаври вдалося врятувати від хвилі безбожницького вандалізму 30-их років — коли-то зруйновано в Києві низку старовинних храмів, в тому й ровесника Лаври — Золотоверхий Михайлівський Собор — восені 1941 р. залишеними після відступу з Києва, мінами більшовики висадили в повітря головний храм Києво-Печерської Лаври, Свято-Успенський Собор з XI століття.

Підчас другої світової війни серед лаврських руїн знову відкрився манастир, якому дозволено існувати і після повороту совєтської влади, хоча поступово звужено рамки його діяльности. В 1961 p., у розгарі хрущовської антирелігійної кампанії, влада виселила монахів із Лаври буцімто у зв’язку з загрозливим станом манастирських будівель. Так ліквідовано Києво-Печерський Манастир та закрито останній лаврський храм. На місце ченців у Лавру спровадились різні установи, які за свідченням самої совєтської преси (див. статтю М. Одинця в Правді з 11-го листопада 1978 р.) допомагають руйнувати цю святиню українського благочестя й розкрадати реліквії української культури, при неймовірній безвідповідальності міністерства культури та інших совєтських урядових установ. Поруч із музеями відкрито в Лаврі й постійну антирелігійну виставку, а монахів, котрі колись проводили паломників через лаврський некрополь, тепер заступили «гіди-антирелігійники».

Серед низки протестів від монахів і віруючих, в яких вони від років домагаються повороту монахів до Печерської Лаври, відкриття манастиря й збереження цієї святині українського народу від вандалізму та блюзнірства, слід згадати «Заяву» 12 колишніх монахів Лаври, з якою вони звертались у вересні 1977 р. до Л. І. Брежнєва. Недавно оприлюднений у самвидаві, цей документ відбиває обурення й розпуку його авторів та всього віруючого люду:

… Ми, монахи Києво-Печерської Лаври, тимчасово закритої на ремонт у 1961 році, опинилися в розсіянні і оце вже 16 років безуспішно чекаємо повороту до рідної обителі.

Православний народ, до глибини серця схвильований закриттям і потоптанням нашої святині, так тісно й органічно пов’язаної з історією нашої Батьківщини, позбавлену права почитати мощі Києво-Печерських угодників Божих … не один раз звертався до державної влади з гарячими мольбами про відкриття Лаври. А тому що офіційні органи (нпр. київський міський виконком) їм відповідали, що Лавра закрита тому, що «монахи самі роз’їхалися» і (що) «тепер немає бажаючих поселитися у Лаврі», то народ нас, монахів, обвинувачував у мовчазній байдужості до долі Лаври.

А ми тільки й плакали, молились і ждали… Цією заявою ми приєднюємо свій голос до голосу церковного люду і гаряче молимо Вас відкрити Києво-Печерську Лавру й дозволити нам відновити в ній монашу обитель.

Незважаючи на свої міжнародні й власні конституційні зобов’язання шанувати релігійні та національні права своїх громадян, совєтська влада залишається глухою на слушні протести й домагання тих, яким дорога ця старовинна українська святиня. Мовчить і московська патріярхія та її «екзарх» в Києві, під боком якого за потуранням совєтської влади руйнують скарби української християнської історії й культури.

Українські Церкви у вільному світі та вся українська громадськість, яку репрезентує Світовий Конґрес Вільних Українців приєднуються до акції духовенства й вірних в Україні та разом з ними домагаються звороту Києво-Печерської Лаври українським віруючим, відновлення Печерського манастиря й повороту його братії до Лаври, усунення з неї блюзнірської антирелігійної виставки та охорони архітектурно-мистецького ансамблю Лаври від поступового руйнування совєтськими установами. Зокрема ми вимагаємо, щоб совєтська влада, за дорученням якої знищено восени 1941 року Свято-Успенський Собор Лаври з XI ст., хоч частково понесла відповідальність за її злочин перед українським народом та урядовими коштами відбудувала цю безцінну святиню українського благочестя.

Світовий Конгрес Вільних Українців

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>