В пам’ять нашої матері присвячую

Матусю, річниця Твоя наступає,
Як з нами нема. Серце плаче, ридає.
І спомини, спомини… Мамині руки,
Які простягла у хвилину розлуки.

Якими ласкала, повела в життя,
Як праці навчала, як вчила добра.
Чекала як нас, як молилась до Бога,
Щоб кожному добра судилася доля.

І рідний наш дім, щира батьківська хата,
Чи думав тоді хтось, яка то багата,
Яка найщасливіша була хвилина,
Коли всі сходились, вся наша родина.

А Мамина пісня… її не забути.
Під звуки гітари не раз було чути
Далеко в селі, як Мама співала.
То були пісні про край наш, звичаї.

Стрілецькі могили. Пісні, що до волі
Народ розбудили. В піснях тих був
Поклик, надія, життя, у них була
Мами глибока душа.

Ти спиш, Ти не знаєш — ми вільними стали.
Ми, Мамо, нарешті діждались держави.
Є капля заслуги у тому й Твоя,
Бо пісня народу вернула ім’я.

Ти, Мамо, була найдорожчим в житті.
Прости, якщо були колись неправі.
Прости, якщо кривду нераз причинили,
То було дитинство, не все розуміли.

Прости, як завдали у чомусь і болю,
Та серцем завжди були разом з Тобою.
Спи, наша Матусю, Ти вічно жива
У дітях Твоїх, яким дала життя.

Віра Крива «Плавучанка»

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>