Валентин Мороз в часі своїх відвідин у Вінніпезі в днях 10 й 11 червня двічі висловився перед українською спільнотою Вінніпеґу про потребу УКРАЇНСЬКОГО ПАТРІЯРХАТУ.
В неділю перед тритисячною публікою в Конвенційній залі під час своєї довшої промови в приявності обох митрополитів Канади Кир Максима та Кир Андрея він так висловився:
«Ми мали можливість творити великий храм національної віри, коли з московських таборів вийшов на волю Патріярх Йосиф. Чи оцінили ми його?
Колись казали, що Міхновський — це український Бісмарк, який прийшов завчасно. Після нього були й інші індивідуальності, яких у нас не помічувано. Чи це незрілість національного інстинкту?!
Мала Альбанія має свого патріярха, те саме Болгарія, Румунія, Сербія…, а ми й досі сперечаємось, чи 50 мільйонова нація повинна мати свого патріярха.
Чужинці мені казали, що Патріярх Йосиф — це велика людина і запитували мене, чи є хтось в Українській Церкві з живучих, який заступив би Патріярха Йосифа бо це вже досить літня людина. Я казав, що ні. Хоч відношуся з великою пошаною до всіх наших церковних достойників.
Так, історія не часто дає такі нагоди. Інстинкт національного єднання повинен підказувати використати такі постаті в національному будівництві.
Я православний українець. Мої батьки визнавці Української Автокефальної Православної Церкви. Для мене православна церковна відправа — це велика поезія православного обряду. Я можу сидіти зранку до обіду і не помічати часу, як він пливе. Але я замкну своє православне почуття на замочок, коли є можливість творити одну українську національну церкву для 50 мільйонів українців.
Я вважаю своїм найвищим церковним достойником Патріярха Йосифа».
Заяву Валентина Мороза приняла публіка повстанням з місць і довготривалими оплесками.
Вдруге висловився Валентин Мороз про Український Патріярхат на чисельному бенкеті в його честь, на якому премієр Манітоби Стерлінг Лайон виголосив привітальну довшу промову в честь гостя, а посадник міста Вінніпеґу В. Норі надав Валентинові Морозові почесне громадянств міста Вінніпеґу. Бенкет відбувся в дні 11 червня в залі Голідей Ін. Приявним на бенкеті був тільки Преосвященніший Кир Максим. В своїй промові на питання господарів бенкету В. Мороз говорив:
«Обрядово між українцями православними і українцями католиками немає різниці, хіба те, що богослуження в православних дещо довші.
Мені дорікали, що я вчора (недільний виступ в Конвенційній залі — ІБ) агітував за створенням католицького патріярхату. Це не зовсім правильно. Я хочу уточнити. Я говорив про потребу українського патріярхату, одного для всіх — українців католиків і православних».
Повищу заяву приявні знову приняли довгими оплесками та повстанням з місць.
Серед численних привітів та грошевих пожертв для Валентина Мороза був теж привіт від Крайової Ради Українських Організацій за Патріярхат УКЦеркви.
З Вінніпеґу, де українська публіка надзвичайно щиро вітала рідкого та дорогого гостя, В. Мороз відлетів вранці в дні 12 червня до Монтреалю. Залишив він у Вінніпезі багато свіжих, відважних і контроверсійних думок.
За Інформаційним Бюлетенем
Крайової Ради Українських Організацій за Патріярхат УКЦеркви
