Ватикан і ми

З увагою я прочитав статтю головного редактора журналу «Патріярхат» Миколи Галіва п.з. «Ватикан не був і не є ворогом УКЦеркви ні Українського Народу».

У статті ред. Галів пише: «Коли щось злого сталось у нашій Церкві, то тоді миряни думають, що обов’язково тому був винен хтось інший, дуже часто Ватикан, Рим, Папа, але не ми. Така була й така залишилась льогіка у деяких осіб, яка є невірна й шкідлива. Без найменшого сумніву, такий підхід і розуміння релігійно-церковних проблем у відношенні до Ватикану, Апостольської Столиці, Риму чи Папи, як центру Христової Церкви, не є правильний, але шкідливий». Дальше у статті ред. Галів описує майже цілу історію нашої Католицької Церкви, згадує про заснування Московської Церкви, ліквідацію у 1946-му році Української Католицької Церкви, відсвятковування 400-річчя Берестейської Унії у 1996-му році у Римі і т.п. Він наводить перебіг існування нашої УКЦеркви від давних часів, її стремління і заслуги для нашого народу. Він пише про гарне відношення до українців теперішнього Папи Івана-Павла ІІ-го, оправдує його за висвячення польських римо-католицьких єпископів для України, бо вона є демократичною державою і т.д.

Прочитавши повище наведені думки, пригадаймо тут подію, коли ще у 1970-их роках на відсвяткування 10-ліття нашої Філядельфійської Митрополії, був висланий офіційний представник папи, кардинал Фірстенберґ, який під час свого виступу дослівно сказав: «Коли українці-католики живуть серед римо-католицької більшости, вони повинні до неї пристосуватися. Злиття з обрядовою більшістю повинно йти в парі з мовною і культурною асіміляцією. Зміна церковного календаря, відправи Богослужб, навчання катехизму і молитви англійською мовою корисні, бо наближують до католицького універсалізму». Тут годі забути факт, що до української католицької громади у Філядельфії Ватикан вислав свого представника і уповноважнив його закликати українців-католиків, мирян до цілковитої культурної і мовної асиміляції, а достойному главі нашої Церкви, патріярхо-рівному Архиєпископові Йосифові Сліпому, той самий Ватикан заборонив приїхати до тієї ж Філядельфії 1979 року на Евхаристійний Конгрес. Заборонив главі УКЦеркви приїхати до своїх мирян… Пригадаймо також, що недавно теперішній Папа іменував для поляків в Україні, яких є там 285,000 вірних, п’ятьох римо-католицьких польських єпископів тоді, коли для українців греко-католиків у Польщі, яких є там 300,000 вірних, признав тільки одного єпископа й одного митрополита. Що сталося із Божою заповідаю «люби ближнього свого, як себе самого»?

Ватикан не тільки хоче дальше латинізувати нашу Церкву, але також і русифікувати, тому абсолютно не хоче визнати Патріярхату УГКЦ, щоб не дразнити «їх святости» російського патріярха Алексія ІІ у Москві, бо цей патріярх хоче прилучити нашу Церкву в Україні до Московського Патріярхату. Ватиканські достойники думають і вірять, що цей патріярх у недовзі прилучить свою Московську Церкву, разом з Українською Церквою до Римо-Католицької Церкви, до Ватикану…

Все ж таки, автор статті «Ватикан не був і не є ворогом УКЦеркви ні Українського Народу» в одному параграфі, попри усі похвали для Ватикану, також висловився, що наша Помісна УКЦерква була й дальше є трактована по мачушиному й, що ця Церква не все була трактована на рівні з латинською Церквою, ми були і є проти ватиканської остполітік, яка до тепер нічого позитивного не дала…

Отже, чому шановний Редактор дав заголовок його статті у журналі «Патріярхат», який звучить «Ватикан не був і не є ворогом УКЦеркви ні Українського Народу»?

Автор цих рядків вже довго цікавиться проблемами УКЦеркви і написав до нашої преси декілька статтей на ту тему, наприклад одна з них появилася у журналі «Патріярхат» із лютого 1994 р. п.з. «Чи дійсно ми католики першої кляси?».

На закінчення, абстрагуючи від повище написаного, хочу зазначити, що усі попередні статті у журналі «Патріярхат» ред. Галіва були цікаво, гарно й логічно написані, включно з редакційними статтями і за це йому належиться велике признання і подяка.

Любомир Калинич