Великий Піст – час покаяння

Великий Піст у календарі Христової Церкви — це особливий час для розважань, роздумів над буттям і покаяння Божого Люду, себто всіх вірних, священиків і владик. Це особливий час для покаяння не тільки вірних, але і священиків та владик, бо всі є смертні люди і немає людини, яка була б без гріха. У деяких православних церквах у сиропусну неділю перед Великим Постом священик чи владика після відправлення Служби Божої просить прощення у мирян і водночас сам прощає мирянам. Після цього вірні підходять, до священика чи владики і обнімаються проханням прощення і прощають. Це справді гарний, а іноді навіть зворушливий момент, але в більшості він мас зовнішній вияв, було б добре, якщоб це було також виявом внутрішньої настанови. Чомусь в Українській Католицькій Церкві це не практикується. Ні більше, ні менше, це є своєрідна релігійно-церковна підготова до Великого Посту, який не слід розуміти, що це має бути тільки повздержання від м’ясних і молочних страв та в загальному від надмірної їжі, але присвячення застанови над релігійно-церковним християнським життям.

Звичайно, розважання, роздуми над християнським життям і покаяння мають у своїй основі глибоке внутрішнє значення. Власне тут ідеться про цю справді визначальну внутрішню настанову — зміст нашого життя, який так конечно потрібний у наш час. Ми все повинні пам’ятати й виходити із заложення нашої дочасности на землі, яка є запрограмуванням нашої потойбічности. В цьому запрограмуванні є дуже важливим, щоб воно було виповнене низкою добрих діл і випливало з цієї основної і підставової Божої Заповіді — Любови. Тут всі ми мусимо бути свідомі незаперечної правди, що ця Божа Заповідь — Любов є зобов’язуючою для всіх християн, не зважаючи на те, хто яке носить накриття на голові.

Призадумаймось і пригляньмось, що в цій площині діється у наш час на рідних землях — Україні. Атеїстичний комунізм, який через майже три четверті століття допровадив народи Східньої Европи до повної руїни у духовній площині. Позбавили людей релігійно-духовного життя , відібравши в них віру в Триєдиного Господа Бога. А навіть той нечисленний прошарок віруючих, священиків і владик, які майже поголовно послушно служили дияволові — комуністичним вождям. Для комуністів не існували Божі Заповіді, які нормують і унапрямлюють життя кожної людини, громади, народу — держави. Власне, вони свідомо постійно, наполегливо та брутально знищували знак хреста, на якому був розп’ятий Ісус Христос, що був, є і буде символом нашого вічного потойбічного життя. Бо ж, як говориться у воскресних псальмах, що Христос смертю смерть подолав і тим, що в гробах, життя дарував. Знаємо, що було чимало таких, які пробували цю незаперечну істину заперечити, затерти, як неіснуючу. Ми є живучими свідками, як на наших очах намагався цього досягнути на протязі багато десятків років атеїстично-комуністичний Радянський Союз.

Ми належимо до тих щасливців, які мали нагоду власними очима, безпосередньо бачити, як цей антихрист — душогубець Радянский Союз, що був озброєний по зуби, розпавсь, як миляна банька, а Христова Церква залишилась непорушною, творчо-діючою. Христова Церква, якої не в силі знищити сили пекла-диявола, все нам ставить перед очі і пригадує невичерпні Божі правди, а серед них одну і найважливішу, яку вже згадано і підкреслено, — це Любов. Сам же Ісус Христос з любови до нас дався розп’яти на хресті-дереві.

Великий Піст все заперечує перед нами ненависть, ворожість, підступство, фальш, а відкриває мир, терпеливість, доброзичливість і любов, що ведуть до гармонійного, радісного і щасливого життя, що водночас визначують наше потойбічне життя. Не протистояння брат проти брата, а любов повинна нас усіх об’єднувати. До цього всі ми повинні змагати.

В цей Великий Піст — час покаяння, відкриймо наші серця для нашого брата, до ближнього, незалежно від того, чи він католик, православний, євангелик, протестант, баптист чи взагалі невіруючий. Стараймось кожного обняти обіймами любови і прощення.

Простім тим, що нас переслідували, простім навіть тим монашкам, що у Печерській Лаврі, які дишуть шовіністичною російською ненавистю до всього, що українське. Господи, прости їм, бо вони не знають, що вони роблять. Просім прощення для українських католицьких священиків і владик, яким тяжко навіть висловити саме слово «православний», і простім нашим православним священикам і владикам, які ненавидять також саме слово «католик».

Простім Владиці Романові Данилякові, який не зумів пошанувати старшого віком свого Владику Ісидора Борецького і порізнив велику українську Торонтську єпархію, якому земські блага заслонили Божу вічність. Ох, Боже, Боже, просимо Тебе, відкрий очі перед Твоїми робітниками у Божому винограднику, щоб вони побачили, що дорога до Твоєї вічности веде через терпіння і любов. Прости і мені, грішному, як і я прощаю, бо всі ми смертні і всі ми маємо свої слабощі, помилки й гріховні нахили, але всі ми віримо в Тебе, Триєдиного Господа Бога, і Божу Матір.

Такі й багато інших завдань, спертих на любові, ставить перед нами Христова Церква у час Великого Посту, який приготовляє нас, щоб з відкритим щирим серцем, чистою душею і любов’ю зустріли світле Христове Воскресіння.

М. Г.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>