Верховний настоятель Чина Св. Василія Великого

Згідно з вісткою, яка прийшла до нас з Канади, у титуляції нашої церковної ієрархії введено новий, не уживаний досі титул – Верховний Настоятель Чина Св.ВВ», який належить дотеперішньому Протоархимандритові о. др. Атанасію Великому. Не знаємо в сучасній хвилині реального значення цієї інстанції влади, ані евентуальної зв’язаної з новим титулом зміни у правах влади протоархимандрита. Треба сподіватися, що в сучасній церковній ситуації, яка вимагає структуральних модифікацій і доосередочного скріплення, цей новий титул не буде на перешкоді. Нашим щирим бажанням було б бачити наші верховні інстанції церковної влади дійсно верховними, і щоби довірочні доручення нашому духовенству не приходили від якоїсь ще «верховнішої» інстанції влади.

Ми дізнались, і подали в попередньому числі нашого журнала вістку, що виїзд Верховного Архиєпископа з Ватикану на американські терени відбувся з певними комплікаціями, а другі часописи подали вістку, що він відбувся таки проти волі Східної Конґреґації. Другі інформували про телеграми, які мали бути вислані із Філядельфії до Східної Конґреґації із мотиваціями проти виїзду Верховного Архиєпископа. Тепер довідуємось про цілком подібну історію з виїздом до Канади Верховного Настоятеля Чина Св.ВВ о. др. А. Великого.

В Едмонтоні, Канада, збудовано новий манастир, який мав бути посвячений в другій половині вересня цього року, і акт посвячення мав виконати о. др. А. Великий. Коротко перед від’їздом до Канади для нього прийшла порада від Східньої Конґреґації щоби він здержався, не їхав на американський терен і почекав повороту Кир Йосифа Сліпого до Риму.

Велика шкода, що таких вістей не подають до відома якісь пресові аґенції, або часописи з іменем, як це діється в других народів, та що такі інформації не допускаються до відома нашої громади. А у приватній переписці точність вислову не така, як у публікації, і через це маленька підміна слова може змінити суть відомості. А у цій інформації важливе таке, що протоархимандрит, настоятель чина, має ширшу й більш автономну владу як навіть єпископ ординарій, і на кожночасну візитацію підлеглих йому манастирів він дозволу ніколи не потребував. Такі обмеження, які Східня Конґреґація мала б стосувати до обох наших Ієрархів у випадку їхнього виїзду на американський терен, через брак інших логічних пояснень, мусить розцінюватись як бажання Східньої Конґреґації виконувати адміністративно й канонічно владу в нашій Церкві не зважаючи на факт, що уся Католицька Церква уже структурально переставилась на національні церкви, з автономними єпископськими конференціями у проводі.

Факт неприїзду о. др. А. Великого до Едмонтону не з його вини потверджує домінантну позицію Східньої Конґреґації у нашій Церкві, але не пояснює її дальших інтенцій. Кожна розумна влада рахується з реальними фактами, з дійсністю. В обличчі такого вияву волі народу, який мав місце по усіх єпархіях заокеанської діяспори минулого літа в зв’язку з візитацією Верховного Архієпископа, повинні заіснувати зміни навіть у Римі.