Відбулась спільна нарада Українського Патріярхального Світового Об’єднання і провідних патріархальних діячів у Боффало, , Н.-Й.

В суботу 13 вересня 1986 р. відбулась спільна нарада членів управи УПСО та провідних патріярхальних діячів у Боффало. Господарем нарад, у якій взяло участь біля 25 осіб з США й Канади, був відділ Українського Патріярхального Товариства в Боффало. Наради розпочато молитвою і вшануванням світлої пам’яти Патріярха Йосифа, а також рік тому померлого голови УПСО д-ра Богдана Лончини. Оксана Бережницька, як голова Відділу Т-ва у Боффало. привітала учасників наради і гостей та побажала успіхів у нараді. Наради відкрив виконуючий обов’язки голови УПСО інж. Василь Колодчин, вітаючи всіх членів управи УПСО і запрошених провідних патріярхальних діячів, та водночас запропонував програму порядку нарад, яку прийнято з незначними змінами.

Василь Колодчин, як виконуючий обов’язки голови УПСО, з’ясував правне становище скликаної наради. Він підкреслив, що несподівана і передчасна смерть бл.п. Богдана Лончини принесла деякі ускладнення у керівництві УПСО. Ускладнення полягають у тому, що на останньому з’їзді УПСО, що відбувся у Торонто у травні 1985 p., на якому було переобрано на голову УПСО д-ра Богдана Лончину і чотирьох рівноправних заступників голови без визначення, хто з них є перший. Після смерти д-ра Б. Лончини було тяжко устійнити, хто має перебрати дальші обов’язки голови. Під час похоронів Б. Лончини у Детройті присутні члени управи УПСО, як також патріярхальні діячі, на спільному засіданні вирішили, щоб надалі президію УПСО залишити у Детройті на чолі з присутнім заступником голови інж. Василем Колодчином як виконуючим обов’язки голови. Але, щоб ці питання мали більше правне становище, вирішено скликати у цій справі окрему нараду членів управи УПСО та провідних діячів, на якій учасники наради мають формально вирішити, хто має бути головою до кінця каденції. Власне, нарада УПСО була з цією метою скликана.

Після прийняття порядку нарад члени УПСО і голови крайових управ Українського Патріярхального Товариства склали короткі інформаційні звіти з проведеної праці. Василь Колодчин, як виконуючий обов’язки голови УПСО, склав короткий інформаційний звіт. Він підкреслив, що справа збирання підписів до Святішого Отця Івана-Павла II була започаткована ще за життя голови Богдана Лончини і вона дальше продовжується. Збірка ще не є закінчена. Деякі осередки вже цю акцію провели. Під тим оглядом дотепер найкраще це здійснила Англія, зібравши потрібні підписи, понад шість тисяч і перевела фінансову збірку на працю УПСО. Останньо у справі 40-річчя т.зв. «львівського собору», на якому нашу Українську Католицьку Церкву поставлено поза буквою закону, вислано листи до різних церковних достойників Римо-католицької Церкви, преси і деяких державних діячів. Цю акцію переведено спільно з Товариством «Свята Софія» у Філядельфії. На вислані листи одержано прихильні відповіді. Також з рамени УПСО було проведено широку акцію в обороні Йосипа Терелі. Василь Колодчин взяв участь у з’їзді Ради українських громадських організацій за патріярхату Канаді, що відбувся в Саскатуні. При цій нагоді відбув авдієнції з деякими нашими владиками, що в той час перебували в Канаді.

Голова крайової управи Українського Патріярхального Т-ва в США інж. О. Пришляк подав також коротку інформацію з праці на терені США. Згадав справу збирання підписів, яка все ще проводиться, розсилку листів до різних церковних достойників. Сказав, що США нараховує біля 40 відділів разом з делегатурами Т-ва, з якими вдержується живий контакт листами та обіжниками. Існує чимало наших відділів, які не відповідають на наші листи, але вони на місцях активно проводять свою працю.

Загальну інформацію про працю управи Ради українських громадських організацій за патріярхату Канаді подав його голова о. крилош. Роман Ганкевич. Він відмітив, що патріярхальна організація у Канаді не є побудована на безпосередньому членстві, але на базі участи громадських організацій. Це створює дещо інший образ праці й комунікації. Крім цього слід згадати, що на терені Канади діють такі організації, як Братство Українців-Католиків (БУК) і Ліга Українських Католицьких Жінок (ЛУК.Ж), які є контрольовані владиками. Ці організації думають, що вони повинні вести патріярхальну працю. Очевидно така обставина ускладнює працю Ради українських громадських організацій за Патріярхат. Коли до цього ще додати великі простори і велике розпорошення наших громад, що також багато ускладнює працю. Останньо Рада відбула свій з’їзд у Саскатуні, про який є інформація на іншому місці в цьому числі журнала.

Тому, що Англія не була заступлена, пересланий звіт голови Романа Кравця прочитав Василь Колодчин. Із прочитаного обширного звіту учасники довідались про пророблену працю Патріярхального Т-ва на терені Англії. На жаль, на терені Англії досьогодні справи на церковному відтинку не є полагоджені. Це дуже комплікує працю. Як вже було згадано, на терені Англії завершено збірку підписів до Папи Івана-Павла II.

Про працю патріярхальних товариств у Франції, Бельгії і Німеччині розказав Василь Маркусь. Він відмітив, що це не є великі наші патріярхальні клітини, але вони таки проводять на місцях важливу працю. Часом у них немає зрозуміння, щоб про це інформувати управу УПСО. Відмічено, що в Німеччині управа Т-ва влаштувала добру імпрезу з нагоди 40-річчя т.зв. «львівського собору». Про це є інформація на іншому місці.

Згідно з програмою нарад інж. Олесь Пришляк подав інформації з праці Комісії у справі встановлення голови УПСО. Пришляк підкреслив, що члени Комісії на основі консультацій прийшли до однозгідного висновку, щоб головою УПСО став дотепер виконуючий обов’язки голови УПСО інж. Василь Колодчин. В цій справі він прочитав листи від інших членів Комісії. Після короткого обміну думок і дискусій пропозицію Комісії, щоб Василь Колодчин був головою УПСО, прийнято оплесками.

Дальше слідували короткі з’ясування актуальних проблем, пов’язаних з життям і працею нашої Церкви в Україні й діяспорі. Леся Храплива-Щур подала коротку змістовну інформацію про підпільну-катакомбну Українську Католицьку Церкву в Україні. Вона накреслила головні точки, як розвивались події після Другої світової війни навколо нашої УКЦеркви і як на т.зв. «львівському соборі» її поставлено поза буквою закону. Помимо сильних переслідувань і різних провокацій наша Церква в Україні не перестала існувати. Вона досьогодні живе, працює і розвивається, а її визначними представниками, живучими свідками є Йосип Тереля, о. Будзинський і багато інших.

Василь Маркусь розповів про ситуацію нашої Церкви після смерти Патріярха Йосифа. Він підкреслив, що ситуація нашої Церкви у діяспорі є кращою, ніж можна було сподіватись. Були припущення, що після смерти Патріярха Йосифа буде чотиривладдя нашої Церкви, але так не сталось. Виявилось цікаве явище, що не раз дає відчути сам Патріярх Мирослав-Іван. Ті, що на Надзвичайному Синоді УКЦеркви були проти його вибору, сьогодні його підтримують, з ним співпрацюють і йому дають повну піддержку, а ті, що його вибирали, сьогодні їх немає біля нього і не піддержують його. Клирос увійшов у свою ролю і став дорадчим тілом для Патріярха Мирослава-Івана так, як був перед тим для Патріярха Йосифа. Крім цього два члени Крилосу дуже близько співпрацюють з Патріярхом Мирославом. Отець Іван Дацко є його канцлером, а Архимандрит Любомир Гузар — протосинкелом. Підкреслив, що український Рим спільно співпрацює, що є добре. В тій ситуації наш мирянський рух має право на існування і дальше продовжувати вагому працю для добра нашої Церкви. Крім цього В. Маркусь висловив ще низку інших питань і пропозицій, що стосувались нашої Церкви.

Микола Галів говорив про важливе значення друкованого слова. Він підкреслив, що в ранніх роках нашої мирянської праці воно було нашим форумом — рішучим, динамічним й іноді гострим виявом нашої праці. Але це в той час було конечним і необхідним. Це був наш одинокий форум вияву, яким можна було збудити мирянське море до думання. Таким чином ідеї Патріярха Йосифа продіставались до чужинецької і української преси. Під сучасну пору мирянський рух спромігся на свій власний пресовий орган, яким є журнал «Патріярхат». На жаль, його не використано так, як тільки було можна. Ми на це повинні звернути більше уваги, бо з його форуму можна говорити до широкого кола людей.

Рома Гайда говорила про ідеологічно-релігійні питання мирянського руху. Вона підкреслила, що ми повинні собі з’ясувати, що є патріярхат — це до деякоїсь міри є визначене у статуті Товариства, але незалежно від цього це поняття нам потрібно осмислити. Також ми повинні і застановитись над самим поняттям Церкви, а саме що є Церква, що є наше українство, бо ці поняття дуже часто у нас губляться. Вона також згадала питання катихізації. Ми ці питання повинні порушувати і їх обговорювати.

Поруч з тим була запропонована низка сугестій, пропозицій і плянів для дальшої праці УПСО. Пропозиції і сугестії були добрі і річеві, але щоб їх можна було всі виконати, потрібно б мати не один, а низку штабів людей. На цю тему також говорив Василь Колодчин і при цьому висунув пропозицію, щоб у наступному році відбути черговий Конгрес Мирян у Римі і при цій нагоді передати зібрані підписи Папі Іванові-Павлові II у справі визнання патріярхату Помісної УКЦеркви. З висунених різних плянів переведено ширшу дискусію над пропозицією відбути черговий Конгрес Мирян у Римі. У дискусії взяли участь майже всі учасники нарад, і всі були за його відбуттям. Такий Конгрес є заплянований на осінь 1987 року. В тому часі також повинен відбутись Синод нашої Церкви і Папський Синод.

По обговоренні питання Конгресу Мирян відбулась загальна дискусія до порушених питань під час нарад, у якій висловились майже всі учасники. У висліді обміну думок вирішено вислати щире привітання для Патріярха Мирослава-Івана і одночасно просити його, щоб наладнав перервані дружньо-братні відносини з Митрополитом Української Православної Церкви Блаженнішим Владикою Мстиславом.

У вечірніх годинах, після закінчення нарад, відбулась зустріч учасників нарад з громадою міста Боффало при спільній вечері в Українському Народньому Домі при 205 Мілітарі ровд. Заходами і старанням маєстра Маріяна Бурачка заля була гарно прибрана, на сцені були змістово виставлені потрети наших церковних достойників з пов’язанням до наших святкувань 1000-річчя християнства України. Спільну вечерю відкрила голова відділу у Боффало Оксана Бережницька. Вона привітала гостей і всіх учасників та попросила вшанувати однохвилинною мовчанкою світлої пам’яти Патріярха Йосифа і колишнього голову УПСО бл.п. д-ра Богдана Лончину. Дальше керування вона передала Ірині Лаврівській. Отець мітрат Павло Івахів провів молитву і поблагословив їжу. У свою чергу Ірина Лаврівська привітала всечесніших отців та поодиноких учасників наради УПСО, назвавши кожного поіменно. Під кінець зустрічі голова УПСО Василь Колодчин виголосив довше слово, у якому порушив цілу низку громадсько-політичних питань і на цьому тлі представив ситуацію нашої Помісної Української Католицької Церкви. Накреслив пляни праці УПСО та просив українську громаду їх піддержати у здійсненні. Спільну вечерю закінчено молитвою , яку провів о. Р. Ганкевич.

У неділю, 14 вересня ц.р., була відправлена у другу річницю смерти Патріярха Йосифа Служба Божа з Панахидою, яку відправив о. парох Струць у сослуженні о. Павла Івахова. Отець Івахів сказав змістовну проповідь, присвячену Патріярхові Йосифові.

Після Служби Божої маестро М. Бурачок запросив учасників нарад УПСО оглянути його музейні та архівні матеріяли і цілу низку образів, керамічних та кришталевих виробів. Маєстро Бурачок посідає цілу низку цінних матеріялів, які вимагають належного упорядкування та збереження. Хтось повинен над цим застановитись.

Микола Галів

Свіжий номер

5 (492) 2022 OBKLADYNKA_sajt