Відбулась урочиста хіротонія єпископа-помічника Роберта Михайла Москаля

У місті Братньої Любови — Філядельфії, у вівторок 13 жовтня 1981 p., в соборі Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії відбулась величава й урочиста, у східньому обряді, хіротонія єпископа-помічника Роберта Михайла Москаля. В хіротонії взяли численну участь миряни, священики і владики. На жаль, простора церква не могла всіх примістити, і багато мирян слухали архиєрейської Служби Божої і всіх урочистостей хіротонії на дворі, через гучномовці.

Найвищим достойником Апостольської Столиці під час хіротонії був префект Священної Конгрегації для Східніх Церков кардинал Владислав Рубін в асисті о. шамб. Ренато Бруні та о. шамб. Юрія Миляника. Карпато-Руську Церкву репрезентували митрополит Степан Коціско і владики: Михайло Дудик, Еміль Михалик, Іван Біляк і Тома Долинай. Українські владик в США: митрополит Степан, єп. Василь Лостен, єп. Іннокентій Лотоцький; з Канади: митрополит Максим Германюк, владики: Ніль Саварин, Ізидор Борецький, Андрій Роборецький, Єремій Химій, Дмитрій Грещук; з Бразілії: владика Єфрем Кривий; з Англії — єп. А. Горняк.

До світлих моментів хіротонії єпископа-помічника Роберта Михайла Москаля належить зарахувати участь Блаженнішого Мстислава, митрополита Української Православної Церкви в США в асисті о. протопресвітера Степана Біляка. Римокатолицьких ієрархів очолив кард. Джан Кроль з понад десятьма єпископами. Не можна не згадати участи коадьютора Мирослава Любачівського, який ніби мав заступати Патріярха Йосифа.

Треба підкреслити, що такої величавої, з такою численною участю священиків і владик нашої і римокатолицької Церков, хіротонії в нашій Церкві не було. Під час архиєрейської Служби Божої й обрядів хіротонії співав церковний хор під дириґентурою Осипа Лупаня. Головним святителем був митроп. Степан Сулик, а співсвятителі — владики Василь Лостен і Іннокентій Лотоцький. Це були зворушливі хвилини, коли хор і миряни співали «гідний».

В катедрі проповідь в українській і англійській мовах виголосив митр. Степан Сулик. Його слово було звернене в сторону гостя, кард. Владислава Рубіна, з підкресленням деяких біографічних фактів і до Блаженнішого Митрополита Мстислава, який своєю участю звеличив святочну хвилину, підкреслюючи тим вияви братньої любови й співпраці. При кінці свого вдумливого слова Владика Степан підкреслив відсутність дорогої нам всім особи Блаженнішого Отця Йосифа, але ствердив, що він є духово з нами, і після цих слів прочитав окреме привітання Патріярха Йосифа для новопоставленого єпископа-помічника Роберта Михайла Москаля. Привітання друкуємо в іншому місці.

Під час свячень була зачитана Булля, яка своїм змістом була іншою від двох попередніх, які фактично були образливі. В Буллі для єпископа-помічника Роберта Москаля було сказано: «…Ми, отже, розглянувшись між кандидатами на єпископську гідність, яких вибрав скликаний на те український Синод і Нашою Апостольською силою та властю, Тебе, возлюблений Сину, вибрали Ми на єпископа незаміщеної Церкви…». Очевидно, тим разом Булля має зовсім інше звучання, як попередні.

На всіх урочистостях присутніми були мати, батько й сестра Владики Роберта Михайла Москаля та вірні з його місця народження.

Увечері, о сьомій годині, відбувся бенкет у Белв’ю Стратфорд готелі, в якому взяли участь біля 1,200 осіб. Бенкет відкрив о. Ричард Семінак і дальше ведення передав Владиці Дмитрові Ґрещукові з Едмонтону. Молитву провів о. Юрій Миляник. За президіяльними столами, що їх було три ряди, сиділи митрополити, єпископи, представниці сестер Служебниць і Василіянок і представники українських центральних організацій. Дехто був здивований, що на бенкеті був відсутній єп. Василь Лостен.

У мистецькій частині бенкету виступав хор «Прометей» під дириґентурою Михайла Длябоги та місцеве тріо СУМА — «Соловейки» — Леся Леськів, Софія Дейнека і Ольга Блага під керівництвом проф. Зої Маркович.

На бенкеті виголосили привіти від української ієрархії коадьютор Мирослав Любачівський, від духовенства о. шамб. Р. Данильчук і о. Михайло Пиріг, від монашества сестра Томія Гриневич, СПМ, від Українського Патріярхального Світового Об’єднання та Українського Патріярхального Товариства в США д-р Богдан Лончина і від мирян д-р Олександер Лужницький.

Слово на бенкеті митроп. Степана Сулика було присвячене достойному гостеві, кард. Владиславові Рубінові. Владика Степан висловив глибоко продумані, змістовні й зворушливі слова. Кардинал Рубін, який говорив поправною українською мовою, присвятив своє слово нововисвяченому єпископові-помічникові Робертові Михайлові.

На закінчення говорив по-українському і по-англійському Владика Москаль. Треба підкреслити, Що Владика Роберт є добрий оратор і говорить добре, добірною вишуканою українською й англійською мовами. У свойому слові Владика Роберт сказав: «…Буду старатися наслідувати у своєму житті архиєрейському служінню велетня нашої Церкви, Слуги Божого Митрополита Андрея Шептицького…». Дальше продовжував: «Його Блаженство Йосиф доручив мені сплатити довг супроти Господа Бога й нашої Церкви та щирим служінням допомогти страдній Церкві-Матері у це люте врем’я, коли вона переносить Голготу страждань». Наші брати і сестри на рідних землях направду служать Богові, святій Церкві, деякі терплять у кайданах, а інші допомагають ростові Віри, зрошуючи жертвенно Церкву Руси-України своєю кров’ю». Владика Роберт також підкреслив, що він готовий на посвяту для Української Католицької Церкви й українського народу (так єп. Роберт належить вже до третього покоління, народженого тут, в США). На закінчення своєї промови Владика Роберт дякував своїм батькам, які його виховали на вірного сина Української Католицької Церкви, дякував своїм учителям, священикам, померлим владикам та Владиці Василеві Лостенові. Як свячення новопоставленого єпископа-помічника Роберта, так і бенкет, пройшли величаво у родинно-дружній атмосфері, що треба завдячувати митроп. Степанові Суликові. Бенкет закінчено молитвою, яку провів митроп. Максим Германюк, а після цього всі разом заспівали «Боже великий, Творче всесильний».

З розмислом не з’ясовано довгенької, довгенької промови, яку виголосив на бенкеті коадьютор Мирослав Любачівський, бо вона ні формою, ні тоном не підходила до події дня, а змістом не надається до друку, тому її промовчали навіть у філядельфійській «Америці» і «Шляху». Це виглядало, як у нас не раз говориться про бочку меду і ложку… Мабуть, це не був припадок, що коадьютор Мирослав Любачівський був такий довгий час сотрудником! Правда, мітру з сяючими самоцвітами можна мати, але це ще не все…

Якщо так є, як говорив Владика Любачівський у Вінніпегу, Стемфорді й Філядельфії, то є зле, тому варто для добра нашої УКЦеркви і свого власного передумати свою ситуацію і відповідальність і знайти для себе краще і корисніше становище, ніж те, що зараз має.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>